витончений
ви́тончений
-а, -е.
1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до витончити.
2》 прикм. Дуже гарний, з тонкими рисами, досконалої форми.
3》 прикм. Який відзначається особливою вишуканістю.
4》 прикм. Чудово розвинений, з гострим сприйманням. Витончений слух.
|| Який відзначається особливою досконалістю або крайньою загостреністю.
Великий тлумачний словник сучасної української мови