Значення в інших словниках
-
Квітка —
Кві́тка прізвище
Орфографічний словник української мови
-
квітка —
Квіт, г. чичка, д. косиця, З. П. рожа, мальва тощо; квіточка, квітонька; мн. КВІТКИ, (на матерії) узори.
Словник синонімів Караванського
-
квітка —
[кв’ітка] -ткие, д. і м. кв'іц':і, мн. -тки, -ток, vдв'і кв'іткие
Орфоепічний словник української мови
-
квітка —
-и, ж. (мн. квіти, -ів). 1》 Частина рослини, що виростає на кінці стебла або гілки й складається з маточки, тичинки й пелюсток навколо них; має різне забарвлення та приємний запах. || Ця сама частина рослини, зірвана зі стеблом.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
квітка —
КВІ́ТКА, и, ж. 1. Частина рослини, що виростає на кінці стебла або гілки й складається з маточки, тичинки й пелюсток навколо них; звичайно має різне забарвлення та приємний запах.
Словник української мови у 20 томах
-
КВІТКА —
• "КВІТКА" - ілюстрований літ. збірник. Видав 1890 Василь Лукич у Львові. Вміщено оповідання "Гершко Гольдмахер" Т. Франка, "Нелюб" Б. Грінченка, вірші В. Александрова, П. Куліша, С. Руданського, К. Устияновича, О. Філаретова. Опубл. нарис...
Українська літературна енциклопедія
-
квітка —
Орган статевого розмноження у насінних рослин, що перетворився на вкорочений пагін; у покритонасінних типова к. складається з маточки, тичинок та оцвітини (пелюстки віночка та чашолистки, чашечки), розташованих у квітколожі...
Універсальний словник-енциклопедія
-
квітка —
пришива́ти (пришпи́лювати) квітки́ / приши́ти (пришпили́ти) кві́тку кому, яку. Ображати когось в’їдливими репліками, дошкульними словами; обзивати когось, давати призвіська, насміхатися над кимсь.
Фразеологічний словник української мови
-
квітка —
КВІ́ТКА (частина рослини, що виростає на кінці стебла або гілки й складається з маточки, тичинок та пелюсток навколо них; квітуча рослина), ЦВІТО́К діал., ЦВІ́ТКА діал., ЦВІТ діал., ЧІ́ЧКА діал.; КВІТ перев. у мн.; КОСИ́ЦЯ розм. (якою заквітчуються).
Словник синонімів української мови
-
Квітка —
Кві́тка, -тки, -тці (прізв.). Кві́тчин, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
квітка —
КВІ́ТКА, и, ж. 1. Частина рослини, що виростає на кінці стебла або гілки й складається з маточки, тичинки й пелюсток навколо них; звичайно має різне забарвлення та приємний запах.
Словник української мови в 11 томах
-
квітка —
Квітка, -ки ж. 1) Цвѣтокъ. А без долі біле личко, — як квітка на полі: пече сонце, гойда вітер, рве всякий по волі. Шевч. 70. Процвітає в саду квітка... О, траво висока! Закрий її, сховай її від людського ока. К. Досв.
Словник української мови Грінченка