вінчаний
ві́нчаний
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до вінчати 1), 2), 4), 5).
|| у знач. прикм.
Великий тлумачний словник сучасної української мовиві́нчаний
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до вінчати 1), 2), 4), 5).
|| у знач. прикм.
Великий тлумачний словник сучасної української мови