осторонь
о́сторонь
1》 присл. Окремо, збоку; відособлено.
2》 присл. Убік.
3》 присл. Стороною, манівцями.
4》 прийм., з род. в., рідко. Уживається на означення місця; біля, коло, близько.
Триматися осторонь чого (від чого) — не цікавитися чим-небудь, уникати чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної української мови