поперти

попе́рти

попру, попреш, док., фам.

1》 неперех. Рушити нестримно в якому-небудь напрямку.

|| перен. Почати масово вступати до якої-небудь організації, об'єднання і т. ін. (про багатьох).

|| Швидко й буйно почати рости (про рослини).

|| Наставати швидко, нестримно (про пори року).

|| у сполуч. з запереч. част. не із прийм. проти, перен. Не бути в змозі перебороти що-небудь.

2》 перех. Штовхнути кого-небудь кудись.

|| перен., заст. Бути причиною спрямування в певний бік чиїх-небудь дій, учинків, інтересів і т. ін.

3》 перех. Погнати кого-небудь кудись, змусити перейти в інше місце.

|| Наступаючи, змусити противника тікати.

|| Вигнати з місця роботи, служби кого-небудь.

4》 перех. Потягши що-небудь, змусити зрушитися з місця.

|| перен. Потягти кого-, що-небудь кудись.

|| безос.

|| неперех. Протяжно.

5》 перех. і неперех. Кинути з силою в кого-, що-небудь чимсь.

|| Ударити кого-небудь, потягти чимсь.

Значення в інших словниках

1. поперти — Попе́рти: — підтримати [46-1;46-2] — підтримати; посунути наперед [IX]  Словник з творів Івана Франка
2. поперти — попе́рти дієслово доконаного виду фам.  Орфографічний словник української мови
3. поперти — Попе́рти, попира́ти. Підтримати. По ядренній бесіді п. Малика порішено одноголосно попирати лише кандидатуру п. Спинула, а поборювати всяку иньшу (Б.  Українська літературна мова на Буковині
4. поперти — ПОПЕ́РТИ, попру́, попре́ш, док., фам. 1. Рушити нестримно в якому-небудь напрямку. Як же почула скотина кров, як заревуть, .. декотрі, позадиравши хвости, чкурнули в степ, а другі так і поперли на людей (О.  Словник української мови у 20 томах
5. поперти — II. ВАЛИ́ТИ (іти у великій кількості, натовпом), ВАЛИ́ТИСЯ, СУ́НУТИ, СУ́НУТИСЯ, ПОСУВА́ТИСЯ, ВАЛУВА́ТИ, ПЛИСТИ́ (ПЛИВТИ́), ПЛИ́НУТИ, ТЕКТИ́, ПОСУВА́ТИ розм.; РИ́НУТИ, ПЕ́РТИ розм., ПЕ́РТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
6. поперти — ПОПЕ́РТИ, попру́, попре́ш, док., фам. 1. неперех. Рушити нестримно в якому-небудь напрямку. Як же почула скотина кров, як заревуть,.. декотрі, позадиравши хвости, чкурнули в степ, а другі так і поперли на людей (Стор.  Словник української мови в 11 томах
7. поперти — Попе́рти, -пру, -реш гл. 1) Напереть. Прожогом вискочили козаки і поперли на ляхів. Стор. МПр. 122. 2) Побѣжать. Як почув се циган, як попре додому, і чобіт не набув. Драг. 192. 3) Швырнуть. Да з словом сим на їх поліном і попер. О. 1861. IV. 62.  Словник української мови Грінченка