проречений

проре́чений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до проректи.

|| проречено, безос. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. проречений — проре́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. проречений — ПРОРЕ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до проректи́. – Безсмертніш, як ми, завважаєш себе? Покинь сю заблуду, шалений! Час грізний відплати спіткає й тебе, Писанням святим проречений (П. Грабовський); // проре́чено, безос. пред.  Словник української мови у 20 томах
3. проречений — ПРОРЕ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до проректи́. — Безсмертніш, як ми, завважаєш себе? Покинь сю заблуду, шалений! Час грізний відплати спіткає й тебе, Писанням святим проречений (Граб., І, 1959, 305); // проре́чено, безос. присудк, сл.  Словник української мови в 11 томах