півнячий

пі́внячий

-а, -е.

1》 Прикм. до півень.

2》 перен. Власт. задерикуватій, запальній і т. ін. людині.

3》 перев. у сполуч. зі. сл. діло, справа. Власт. півневі, півням.

|| перен. Про незначну, другорядну і т. ін. роль у чому-небудь.

Значення в інших словниках

1. півнячий — пі́внячий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. півнячий — ПІ́ВНЯЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до пі́вень. Старший хлопець .. вглядів півнячу перебиту ногу, що стриміла з горшка (І. Нечуй-Левицький); – Бач – наслідив на книжці! Що мені Марко скаже, як побачить на ній півнячі сліди? Скаже: півень більше начитав, ніж ти...  Словник української мови у 20 томах
3. півнячий — ЗАДЕРИ́КУВАТИЙ (який часто вдається до бійки, сварки, глузування з інших; який виражає задерикуватість, задирливість), ЗАДИ́РЛИВИЙ, ЗАБІЯ́КУВАТИЙ, ЗАЧІ́ПЛИВИЙ, ЗАДИ́РИСТИЙ розм., ЗАДИ́РКУВАТИЙ розм. рідше, ЗАВО́ЇСТИЙ розм., ПІ́ВНЯЧИЙ розм.  Словник синонімів української мови
4. півнячий — ПІ́ВНЯЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до пі́вень. Старший хлопець.. вглядів півнячу перебиту ногу, що стриміла з горшка (Н.-Лев., II, 1956, 372); — Бач — наслідив на книжці! Що мені Марко скаже, як побачить на ній півнячі сліди?...  Словник української мови в 11 томах
5. півнячий — Півнячий, -а, -е Пѣтушій. Конст. у.  Словник української мови Грінченка