речовий

речови́й

-а, -е.

1》 Прикм. до річ I.

|| Представлений річчю (речами), предметом (предметами); у вигляді речей.

Речова книжка — книжка військовослужбовця, в якій ведеться облік постачання його обмундируванням, взуттям, білизною і т. ін.

Речове значення слова лінгв. — значення основної частини слова на відміну від значення його формальної, або граматичної частини.

Речові докази — предмети, які служили знаряддям злочину, або зберегли на собі сліди злочину, або були об'єктом злочинних дій, а також інші предмети, які можуть служити засобами для виявлення злочину.

2》 філос. Пов'язаний з матерією; фізичний.

Значення в інших словниках

1. речовий — речови́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. речовий — [реичовий] м. (на) -вому/-чоув'ім, мн. -чоув'і  Орфоепічний словник української мови
3. речовий — РЕЧОВИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до річ¹. Речовий ринок; // У якому зберігаються і видаються речі. В роті ніхто не знав, що, коли рота збиралася на фронт, на речових складах не знайшлося валянок об його нозі і рукавичок об руці...  Словник української мови у 20 томах
4. речовий — МАТЕРІА́ЛЬНИЙ (який стосується предметів і явищ реального світу, має відчутну форму), ФІЗИ́ЧНИЙ, РЕЧОВИ́Й, ПРЕДМЕ́ТНИЙ. Матеріальна культура; Фізичний світ; Речові докази; Предметний світ.  Словник синонімів української мови
5. речовий — Рече́вий і речови́й, -ва́, -ве́ речови́й і рече́вий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. речовий — РЕЧОВИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до річ¹. Відділ речового постачання; // В якому зберігаються і видаються речі. В роті ніхто не знав, що коли рота збиралася на фронт...  Словник української мови в 11 томах