спряжений

спря́жений

I -а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до спрягти I.

2》 у знач. прикм., спец.Взаємозв'язаний, взаємодіючий.

II -а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до спрягти II.

Значення в інших словниках

1. спряжений — спря́жений 1 дієприкметник запряжений спря́жений 2 дієприкметник отриманий за допомогою пряження  Орфографічний словник української мови
2. спряжений — СПРЯ́ЖЕНИЙ¹, а, е. 1. Дієпр. пас. до спрягти́1. 2. у знач. прикм., спец. Взаємозв'язаний, взаємодіючий. Комплексні числа виду а+bі а-bі називаються спряженими (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах
3. спряжений — СПРЯ́ЖЕНИЙ¹, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до спрягти́¹. 2. у знач. прикм., спец. Взаємозв’язаний, взаємодіючий. Комплексні числа виду а+bі а-bі називаються спряженими (Алг.  Словник української мови в 11 томах