купол

(італ. < лат. — бочонок)

Конструкція, що перекриває круглі, багатокутні та еліптичні в плані приміщення у вигляді склепіння, внутрішня поверхня якого створюється обертанням кривої (дуги, чверті кола, еліпса тощо) навколо вертикальної осі. Овальні в плані приміщення також можуть приймати подібні форми перекриттів тобто бути купольними. Виникли у сиву давнину на Сході, отримавши символічне значення "небесного балдахіна", яке зберігалось протягом наступних століть. Мають місце наступні різновиди за формою і конструкцією:

~ еліптичний — у вертикальному перетині має форму еліпса.

~ звищенийдив. ~ парусний.

~ зонтичний — побудований на багатокутній основі у вигляді розкритої парасольки. Складається з однакових лотків.

~ клинчастий — споруджений з клинчастих каменів або цеглин з клиноподібними швами.

~ на барабані — такий, що підноситься на барабані.

~ на парусах — такий, що підтримується парусами і попружними арками.

~ на тромпах — такий, що спирається на тромпи.

~ напівсферичний (сферичний) — виконаний у формі півкулі.

~ овальний — у перетині отримує вигляд півовалу.

~ параболічний — у перетині має форму половини параболи.

~ парусний — напівсферичний, що усічений з 4-х боків площинами.

~ плоский — у перетині має форму менше ніж половина кулі.

~ ребристий — у плані отримує зірчасту форму.

~ сфероконічний (стрілчастий) — вертикальний розріз має стрілчасте окреслення.

~ удаваний (фальшивий) — конструктивно створений горизонтальним напуском кілець мурованої кладки.

Про зовнішню форму купола див.: баня, глава, маківка.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. купол — КУ́ПОЛ, а, ч. 1. Опуклий дах, що має форму півкулі; баня. За якийсь час перед подорожніми заблищав купол монастирської церкви (Мик., II, 1957, 269); Коли під куполом цирку акробат виконує якийсь карколомний номер, оркестр раптово замовкає (Рад. Укр. Словник української мови в 11 томах
  2. купол — -а, ч. 1》 Опуклий дах, що має форму півкулі; баня. 2》 перен. Куляста поверхня або предмет такої форми. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. купол — КУ́ПОЛ (опуклий дах), БА́НЯ, МА́КІВКА розм., ШАТРО́ розм. За якийсь час перед подорожніми заблищав купол монастирської церкви (І. Микитенко); Вдалині серед густих зимових кущів блиснула золотиста баня остерської кам'яної церкви (Ю. Словник синонімів української мови
  4. купол — Замкнуте склепіння з кам'яних або цегляних клинів у вигляді півкулі, що накриває центричне в плані приміщення. Універсальний словник-енциклопедія
  5. купол — А, ч. Голова. Купол протри: щось насипалось. Словник сучасного українського сленгу
  6. купол — Баня, маківка Словник чужослів Павло Штепа
  7. купол — КУ́ПОЛ, а, ч. 1. Опуклий дах, що має форму півкулі; баня² (у 1 знач.). За якийсь час перед подорожніми заблищав купол монастирської церкви (І. Словник української мови у 20 томах
  8. купол — [купол] -ла, м. (на) -л'і, мн. -лие, -л'іў Орфоепічний словник української мови
  9. купол — ку́пол іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  10. купол — (опуклий дах) баня, маківка, (тимчасовий) шатро. Словник синонімів Полюги
  11. купол — див. вершина; дах Словник синонімів Вусика
  12. купол — ку́пол (італ. cupola, від лат. cuppu1а – невелика бочка) просторова несуча конструкція опуклого покриття круглої, еліптичної або многокутної в плані споруди. Словник іншомовних слів Мельничука