купол

(італ. < лат. — бочонок)

Конструкція, що перекриває круглі, багатокутні та еліптичні в плані приміщення у вигляді склепіння, внутрішня поверхня якого створюється обертанням кривої (дуги, чверті кола, еліпса тощо) навколо вертикальної осі. Овальні в плані приміщення також можуть приймати подібні форми перекриттів тобто бути купольними. Виникли у сиву давнину на Сході, отримавши символічне значення "небесного балдахіна", яке зберігалось протягом наступних століть. Мають місце наступні різновиди за формою і конструкцією:

~ еліптичний — у вертикальному перетині має форму еліпса.

~ звищений — див. ~ парусний.

~ зонтичний — побудований на багатокутній основі у вигляді розкритої парасольки. Складається з однакових лотків.

~ клинчастий — споруджений з клинчастих каменів або цеглин з клиноподібними швами.

~ на барабані — такий, що підноситься на барабані.

~ на парусах — такий, що підтримується парусами і попружними арками.

~ на тромпах — такий, що спирається на тромпи.

~ напівсферичний (сферичний) — виконаний у формі півкулі.

~ овальний — у перетині отримує вигляд півовалу.

~ параболічний — у перетині має форму половини параболи.

~ парусний — напівсферичний, що усічений з 4-х боків площинами.

~ плоский — у перетині має форму менше ніж половина кулі.

~ ребристий — у плані отримує зірчасту форму.

~ сфероконічний (стрілчастий) — вертикальний розріз має стрілчасте окреслення.

~ удаваний (фальшивий) — конструктивно створений горизонтальним напуском кілець мурованої кладки.

Про зовнішню форму купола див.: баня, глава, маківка.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

купол

Значення в інших словниках