виносити

Вино́сити.

1. Дорівнювати, становити (про обсяг, суічу грошових операцій різного роду) Передплата выносить за чверть року 1 зол. (Б., 1885, рекл.); Числа говорять: оборот касовий виносив в тім році 7. 430 зр[иньских] 96 к[о]р[он] (Б., 1895, 24, 3); Шкода виносить до 50міліонів франків (Б., 1895, 24, 24); Фонд резервовий, котрий з кінцем 1894. року виносив 21. 218 зр[иньских] 81 кр[ейцарів], побільшив ся до кінця мая на суму 27. 963 зр [иньских] 82 кр[ейцари] і єсть відповідно до закона ульокований в цінних паперах (Б., 1895, 47, 3); Після рахунку списаної худоби є 1725 одиниць, загальний розхід ме виносити найменьше 1700 К (Канюк, 1906, 28); Ямусіла всі письма свої, німецькі і руські, предложити, а що я до того лиш одна компетентка на цілу Буковину, так певність є, що я одержу її. Стипендія має виносити 400-500 фр[анків] (Коб., Слова..., 257); Прихід з премій і відсотків виносив в р. 1907 понад 150 міліонів корон. Надвишка яко дивіденда виносить вр. 1907понад 31 міліонів корон. Цілком нові і дуже приступні услів'я. Генеральна аґенция на Буковину: Чернівці, вулиця Головна, 20 (Товариш, 1908, 304, рекл.); Недобір виносить 129 корон (Звідомл., 1914, 48);

про будь-які кількісні відомості. Довжина цілого шляху виносить 17. 3 кільометра (Б., 1895, 18, 4); Найвисший стан води, невиданий від 40 літ, виносив висше 7 метрів понад зеро (Б., 1895, 14, 4).

2. Коштувати. Я давніше тримала “Gesellschaft“, но тепер пренумерую “Neue Deutsche Berliner Rundschau“, і мені замного виносить оплачувати дві німецькі часописі, ще маю і руські держати (Коб., Листи, 101, 477).

3. Тривати. Се спізнане може виносити в відношеню до інших літ 2-3 тижні (Б., 1895, 25, 4)

// пол. wynosić — 1) виносити, 2) дорівнювати, становити.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виносити — Вино́сити: — підносити, дуже хвалити [IV] — становити [46-2] Словник з творів Івана Франка
  2. виносити — ви́носити дієслово доконаного виду вино́сити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. виносити — (з хати) носити, (куди) приносити; (на суд) подавати, пропонувати; (двері) виставляти; (текст) виокремлювати; (на берег) викидати; (вирок) ухвалювати; З. П. витерплювати, витримувати; дк. ВИНЕСТИ, (урок) мати, дістати. Словник синонімів Караванського
  4. виносити — I в`иноситидив. виношувати. II вин`осити-ошу, -осиш; наказ. сп. винось; недок., винести, -су, -сеш; мин. ч. виніс, -несла, -несло; док., перех. 1》 Несучи, забирати кого-, що-небудь звідкись. || Несучи, доставляти куди-небудь, в якесь місце або комусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. виносити — ВИ́НОСИТИ див. вино́шувати. ВИНО́СИТИ, о́шу, о́сиш; наказ. сп. вино́сь; недок., ВИ́НЕСТИ, су, сеш; мин. ч. ви́ніс, несла, ло; док. 1. кого, що. Несучи, забирати кого-, що-небудь звідкись. Словник української мови у 20 томах
  6. виносити — ви́нести / вино́сити нога́ми впере́д (напере́д) кого, фам. Хто-небудь помре, загине або буде похованим. Мешканців не видно — поховалися десь чи вибралися, а кого й винесли ногами вперед (А. Фразеологічний словник української мови
  7. виносити — ВИНО́ШУВАТИ (довго, детально обмірковувати думку, ідею тощо), ПЛЕКА́ТИ, КОХА́ТИ, ВИКО́ХУВАТИ, ГОЛУ́БИТИ, ПЕ́СТИ́ТИ, ЛЕЛІ́ЯТИ, НОСИ́ТИ (про мрію, надію — мати, містити в собі, зберігати). — Док.: ви́носити, ви́плекати, ви́кохати. Словник синонімів української мови
  8. виносити — ВИ́НОСИТИ див. вино́шувати. ВИНО́СИТИ, о́шу, о́сиш; наказ, сп. вино́сь; недок., ВИ́НЕСТИ, су, сеш; мин. ч. ви́ніс, несла, ло; док., перех. 1. Несучи, забирати кого-, що-небудь звідкись. Словник української мови в 11 томах
  9. виносити — Ви́носити см. виношувати. --------------- Виносити, -шу, -сиш сов. в. винести, -несу, -сеш, гл. 1) Выносить. І утоплену Ганнусю на берег виносить. Шевч. 23. Де не просять, там києм виносять. Ном. № 11895. О, щоб їх вихром винесло. Ном. № 3667. Словник української мови Грінченка