виносити
ВИ́НОСИТИ див. вино́шувати.
ВИНО́СИТИ, о́шу, о́сиш; наказ. сп. вино́сь; недок., ВИ́НЕСТИ, су, сеш; мин. ч. ви́ніс, несла, ло; док.
1. кого, що. Несучи, забирати кого-, що-небудь звідкись.
З хати виносили одежу, всілякий дріб'язок і складали все на купу (М. Коцюбинський);
Із палати виносили двох: Хлоню й анарха (М. Хвильовий);
Батько виніс з комори два мішки жита й поклав на віз (І. Нечуй-Левицький);
Варвара винесла з хати білий халат для Марії (В. Кучер);
// Несучи, доставляти куди-небудь, у якесь місце або комусь.
Отут колись смугляві дітлахи Виносили водицю на шляхи (А. Малишко);
Зачаївши дух, вони виносять перший вулик на подвір'я (М. Стельмах);
Музикам Франка винесла стілець (С. Чорнобривець);
// що. Вибиваючи, виламуючи, переміщати в інше місце.
Побачив [злодій] мене та прямо у вікно, тілько затріщало, так і виніс з рамою (Панас Мирний);
Винесло [вибухом] двері і вікна, Глину змішало зі склом (Л. Первомайський);
// що. Поміщати яку-небудь частину окремо (про текст).
Якщо рекламу публікують у регіональній газеті, у заголовок обов'язково виносять назву, знайому місцевим жителям (з навч. літ.);
Згідно з вимогами журналу щодо оформлення наукових статей таблиці слід виносити у кінець тексту в окремий додаток (з Інтернету);
// що на що, перен. Пропонувати, представляти що-небудь для ознайомлення, обговорення або вирішення.
Ставши на захист бідних і пригноблених, .. творці італійських фільмів винесли на всесвітній огляд те, що, як свого часу писав Гоголь, “щохвилинно перед очима і чого не бачать байдужі очі” (О. Довженко).
2. кого, що. Швидко вивозити, переміщати куди-небудь.
Коні виносили бричку на гору (Л. Первомайський);
Він не помітив, як самі ноги, озуті в здорові зашкарублі чоботи, винесли його на вулицю (М. Коцюбинський);
Одного осіннього дня Альфред Реніке, як звичайно, закінчив свою зміну, і кліть блискавично винесла його на поверхню (В. Собко);
// Захоплюючи із собою, викидати куди-небудь (про воду, вітер).
У воду кинувся, пливе, Аж хвиля синяя реве. І, ревучи, на той берег Козака виносить (Т. Шевченко);
Розмиваючи яри, весняні потоки часто виносили на піщаний берег ріки величезні білі кістки прадавніх тварин (О. Донченко);
Води .. виносили з собою частки .. ґрунту (І. Багряний).
3. що, перен. Здобувати знання, одержувати відомості, пройматися яким-небудь почуттям і т. ін., навчаючись, читаючи, спілкуючись із кимсь.
Студенти того часу небагато виносили в голові, їх мисль була зоставлена сама для себе (І. Нечуй-Левицький);
Ні один не прожив з ним умовленого року і не виніс його тайників лікарських (І. Франко);
З нас кожен виніс із-під того ґанку Такої дружби світле відчуття, Таке тепло, таку бадьору віру, Що в серці відпечатались навіки!.. (М. Рильський).
4. що, розм., перен. Витерплювати, витримувати що-небудь неприємне, тяжке.
Сиджу то тут, то в Бухаресті, Виношу тисячі негод... (О. Олесь);
– Чому ти хвилюєшся? – спитала я. – А тому, – різко скрикнув він, – що я не виношу цієї самовпевненості нашого віку (М. Хвильовий);
Біль у рані, гарячка, страшні тортури, які він виніс уночі, відібрали рештки сил (В. Гжицький).
5. що. Виставляти, пересовувати, переводити що-небудь уперед, угору і т. ін.
Неспішно вів він стволом за птицею, потім трошки виніс приціл уперед і натиснув спуск (В. Собко);
* Образно. Винесла [сосна] віти й випещену кучеряву маківку із затіненої тісноти туди, де багато волі, неба і сонця (М. Руденко).
6. що, діал. Дорівнювати, становити.
Скільки виносив цей капітал, цього ніхто ніколи від братів не довідався (І. Франко);
– Гей, баби! – сердито гукнув Максим. – Вікна повибиваєте! А шибка на Бессарабці сімдесят п'ять копійок виносить! (Ю. Смолич).
(1) Вино́сити ухва́лу – ухвалювати що-небудь.
Потім загін виніс дружну ухвалу – Збирати і зносить уламки металу (С. Олійник).
△ (2) Вино́сити / ви́нести ви́рок, юр. – ухвалювати рішення суду про винність або невинність підсудного і про застосування чи незастосування до нього покарання.
Він був невтомний і невсипущий, непідкупний і уважний навіть до тих, кому виносив найсуворіші вироки (Ю. Збанацький);
Суд виніс вирок відібрати в нього медаль (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).
◇ (3) Бода́й (щоб) на ма́рах ви́несло (ви́несли) кого, грубо – уживається як проклін із побажанням кому-небудь смерті.
– Бодай уже на марах винесли або мене, або її, бо ми ніколи не помиримось! (І. Нечуй-Левицький);
Ви́везти (ви́тягти, ви́нести, понести́) / виво́зити (витяга́ти, вино́сити, нести́) на свої́х пле́ча́х (на собі́) див. виво́зити;
(4) Ви́нести / вино́сити нога́ми впере́д (напере́д) кого і без дод., зневажл. – хто-небудь помре, загине.
Хай пиндючаться [окупанти] пихато – їм життя у нас не мед: скоро винесемо з хати всіх ногами наперед (С. Голованівський);
Мешканців не видно – поховалися десь чи вибралися, а кого й винесли ногами вперед (А. Хорунжий);
– Звідси вийде тільки той, хто запишеться до артілі. Микито, замкни двері!.. – А як хто не схоче писатись? – запитав хтось несміливо. – Хто не схоче, того винесуть наперед ногами .. Оце, ви думаєте, для чого? – ткнув [Юхим] рукою в наган (А. Дімаров);
Якщо живим не можна вийти звідси – вперед ногами винесуть мене (Л. Костенко);
Взагалі вирішити або виправити можна все. Не вирішується і не виправляється лише одне – коли вже треба виносити вперед ногами (із журн.);
(5) Ви́нести / вино́сити но́ги – втечею врятуватися від небезпеки, очевидної смерті.
– Ти ж бачив, який гамір і рух був на дорозі. Могли і шелесту наробить, могли і ніг своїх не винести, – пояснив Вихор (В. Кучер);
Окупантам було вже не до війни з партизанами, вони думали про те, як би живими винести ноги з цього невдячного краю (Ю. Збанацький);
Влітку 1943 року біля Канівського мосту партизани розгромили загін фашистських зв'язківців. Операція була сміливою й несподіваною – вцілілі гітлерівці ледве виносили ноги (з газ.);
(6) Вино́сити / ви́нести на лю́ди що:
а) робити що-небудь відомим для інших; розголошувати.
Ніколи в походах не згадував Данило про Анну – не виносив на люди свою тугу за домівкою (А. Хижняк);
По тих словах Текля мало не згоріла з сорому, дорікала матері, що винесла на люди таємницю дівочого серця (К. Гордієнко);
б) ознайомлювати кого-небудь із чимсь, давати можливість іншим оцінювати що-небудь.
Кожний художній твір звітує з тої хвилини, коли автор виносить його на люди (із журн.);
(7) Вино́сити / ви́нести смі́ття́ з ха́ти, перев. із запереч. – розголошувати таємницю або розповідати про те, що стосується лише вузького кола людей чи сім'ї.
Вона й справді сама нікого не обмовляла, не виносила з хати сміття, але була не від того, щоб послухати всячину десь біля магазину (І. Муратов);
– Є інший спосіб обробки негідного суб'єкта – домашній. Щоб не виносити сміття з хати. – Ремінець? – психоневролог запитливо вигнула брови дугами (І. Волошин);
– Виступи повинні бути культурними. Щоб артіль не осоромити, начальство не підвести і сміття з хати не винести (Є. Кравченко);
(8) Вино́сити (віддава́ти) / ви́нести (відда́ти) на суд що, кому, кого – знайомити кого-небудь із творами, планами і т. ін. для обговорення, аналізу тощо.
Мої спогади я присвячую молодим, сміливим і чуйним, їм віддаю я на суд юнацькі помилки (Ю. Яновський);
Ви, як пам'ятаю, обіцяли віддати йому на суд працю Єремієва (М. Коцюбинський);
Кожен сумлінний учений, перш ніж винести на суд колег свої висновки, не раз і не два переконується в їх об'єктивності (з наук.-попул. літ.);
Оголо́шувати (вино́сити) при́суд див. оголо́шувати;
(9) Хоч святи́х вино́сь [із ха́ти] – неможливо витерпіти, витримати що-небудь.
Скрізь клопіт, халепа, сто лих! Так в мідні клекотить гарячій, Так в кабаці кричить піддячий, Як кажуть, хоть винось святих (І. Котляревський);
Коли до дядька Володимира хто звертався з позичкою, він спочатку ставав глухим, а далі або мовчав, або таке молов, що хоч святих винось із хати (М. Стельмах);
– Якось гаман висунувся – впав на підлогу, і дід, прокинувшись, підняв такий лемент, що хоч святих із хати винось (А. Дімаров).
Значення в інших словниках
- виносити — Вино́сити: — підносити, дуже хвалити [IV] — становити [46-2] Словник з творів Івана Франка
- виносити — ви́носити дієслово доконаного виду вино́сити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- виносити — Вино́сити. 1. Дорівнювати, становити (про обсяг, суічу грошових операцій різного роду) Передплата выносить за чверть року 1 зол. (Б., 1885, рекл.); Числа говорять: оборот касовий виносив в тім році 7. 430 зр[иньских] 96 к[о]р[он] (Б. Українська літературна мова на Буковині
- виносити — (з хати) носити, (куди) приносити; (на суд) подавати, пропонувати; (двері) виставляти; (текст) виокремлювати; (на берег) викидати; (вирок) ухвалювати; З. П. витерплювати, витримувати; дк. ВИНЕСТИ, (урок) мати, дістати. Словник синонімів Караванського
- виносити — I в`иноситидив. виношувати. II вин`осити-ошу, -осиш; наказ. сп. винось; недок., винести, -су, -сеш; мин. ч. виніс, -несла, -несло; док., перех. 1》 Несучи, забирати кого-, що-небудь звідкись. || Несучи, доставляти куди-небудь, в якесь місце або комусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виносити — ви́нести / вино́сити нога́ми впере́д (напере́д) кого, фам. Хто-небудь помре, загине або буде похованим. Мешканців не видно — поховалися десь чи вибралися, а кого й винесли ногами вперед (А. Фразеологічний словник української мови
- виносити — ВИНО́ШУВАТИ (довго, детально обмірковувати думку, ідею тощо), ПЛЕКА́ТИ, КОХА́ТИ, ВИКО́ХУВАТИ, ГОЛУ́БИТИ, ПЕ́СТИ́ТИ, ЛЕЛІ́ЯТИ, НОСИ́ТИ (про мрію, надію — мати, містити в собі, зберігати). — Док.: ви́носити, ви́плекати, ви́кохати. Словник синонімів української мови
- виносити — ВИ́НОСИТИ див. вино́шувати. ВИНО́СИТИ, о́шу, о́сиш; наказ, сп. вино́сь; недок., ВИ́НЕСТИ, су, сеш; мин. ч. ви́ніс, несла, ло; док., перех. 1. Несучи, забирати кого-, що-небудь звідкись. Словник української мови в 11 томах
- виносити — Ви́носити см. виношувати. --------------- Виносити, -шу, -сиш сов. в. винести, -несу, -сеш, гл. 1) Выносить. І утоплену Ганнусю на берег виносить. Шевч. 23. Де не просять, там києм виносять. Ном. № 11895. О, щоб їх вихром винесло. Ном. № 3667. Словник української мови Грінченка