виносити

ВИ́НОСИТИ див. вино́шувати.

ВИНО́СИТИ, о́шу, о́сиш; наказ, сп. вино́сь; недок., ВИ́НЕСТИ, су, сеш; мин. ч. ви́ніс, несла, ло; док., перех.

1. Несучи, забирати кого-, що-небудь звідкись.

З хати виносили одежу, всілякий дріб’язок і складали все на купу (Коцюб., І, 1955, 121);

Сестра Ганнуся в Червоній Армії — виносить з бою поранених, котрі не можуть самі ходити (Ю. Янов., І, 1954, 75);

Батько виніс з комори два мішки жита й поклав на віз (Н.-Лев., II, 1956, 306);

Варвара винесла з хати білий халат для Марії (Кучер, Чорноморці, 1956, 34);

// Несучи, доставляти куди-небудь, в якесь місце або комусь.

Отут колись смугляві дітлахи Виносили водицю на шляхи (Мал., Полудень.., 1960, 110);

Зачаївши дух, вони виносять перший вулик на подвір’я (Стельмах, II, 1962, 259);

Музикам Франка винесла стілець (Чорн., Визвол. земля, 1959, 152);

// Вибиваючи, виламуючи, переміщати в інше місце.

Побачив [злодій] мене та прямо у вікно, тілько затріщало, так і виніс з рамою (Мирний, IV, 1955, 189);

Винесло [вибухом] двері і вікна, Глину змішало зі склом (Перв., II, 1958, 240);

// Поміщати яку-небудь частину окремо (про текст).

Винести висновки на кінець статті;

// перен. Оголошувати, подавати для ознайомлення або вирішення чого-небудь.

— Перше всього свої ж таки товариші своїм судом [судять], а як він такого суду не послуха, то виносять на суд громади (Мирний, IV, 1955, 331);

Ставши на захист бідних і пригноблених,.. творці італійських фільмів винесли на всесвітній огляд те, що, як свого часу писав Гоголь, "щохвилинно перед очима і чого не бачать байдужі очі" (Довж., III, 1960, 142).

◊ Вино́сити (ви́нести) на лю́ди — робити відомим усім або багатьом; розголошувати.

Ніколи в походах не згадував Данило про Анну — не виносив на люди свою тугу за домівкою (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 550);

По тих словах Текля мало не згоріла з сорому, дорікала матері, що винесла на люди таємницю дівочого серця (Горд., Дівчина.., 1954, 48);

Вино́сити (ви́нести) на свої́х пле́ча́х — самому витерплювати які-небудь знегоди, переборювати труднощі і т. ін.

Баї вели свою політику, вони давали чиновникам великі хабарі і таким чином врятовували свої косячки [коней]. А біднота виносила все на своїх плечах (Донч., I, 1956, 126);

Всьому світові відомо, що Радянський Союз виніс на своїх плечах основний тягар боротьби з гітлерівськими загарбниками (Ком. Укр., 5, 1960, 21);

Вино́сити (ви́нести) но́ги — втікаючи, рятуватися.

Кепські справи, чи й вдасться винести звідси ноги (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 182);

Вино́сити (ви́нести) смі́ття́ з ха́ти — розголошувати що-небудь неприємне (сварки, неполадки і т. ін.), що відбувається в родині або в якомусь колективі.

Вона й справді сама нікого не обмовляла, не виносила з хати сміття, але була не від того, щоб послухати всячину десь біля магазина (Мур., Жила.. вдова, 1960, 58).

2. Швидко вивозити, переміщати куди-небудь.

Коні виносили бричку на гору (Перв., Материн.. хліб, 1960, 72);

Він не помітив, як самі ноги, озуті в здорові зашкарублі чоботи, винесли його на вулицю (Коцюб., І, 1955, 129);

Одного осіннього дня Альфред Реніке, як звичайно, закінчив свою зміну, і кліть блискавично винесла його на поверхню (Собко, Запорука.., 1952, 87);

// Захоплюючи з собою, викидати куди-небудь (про воду, вітер).

У воду кинувся, пливе, Аж хвиля синяя реве. І, ревучи, на той берег Козака виносить (Шевч., II, 1953, 104);

Розмиваючи яри, весняні потоки часто виносили на піщаний берег ріки величезні білі кістки прадавніх тварин (Донч., IV, 1957, 207).

3. перен. Здобувати знання, одержувати відомості, пройматися яким-небудь почуттям і т. ін., навчаючись, читаючи, спілкуючись з кимсь тощо.

Студенти того часу небагато виносили в голові, їх мисль була зоставлена сама для себе (Н.-Лев., І, 1956, 343);

Ні один не прожив з ним умовленого року і не виніс його тайників лікарських (Фр., VI, 1951, 36);

З нас кожен виніс із-під того ганку Такої дружби світле відчуття, Таке тепло, таку бадьору віру, Що в серці відпечатались навіки!.. (Рильський, І, 1956, 312).

4. Виставляти, пересовувати, переводити що-небудь уперед, угору тощо.

Неспішно вів він [мисливець] стволом за птицею, потім трошки виніс приціл уперед і натиснув спуск (Собко, Біле полум’я, 1952, 83);

*Образно. Винесла [сосна] віти й випещену, кучеряву маківку із затіненої тісноти туди, де багато волі, неба і сонця (Руд., Остання шабля, 1959, 84).

5. Приймати ухвалу, вирішувати що-небудь.

Він [голова ревтрибуналу] був невтомний і невсипущий, непідкупний і уважний навіть до тих, кому виносив найсуворіші вироки (Збан., Сеспель, 1961, 66);

А потім загін виніс дружну ухвалу — Збирати і зносить уламки металу (С. Ол., Вибр., 1959, 154);

Делегатські комсомольські збори винесли рішення (Кучер, Чорноморці, 1956, 354).

6. розм. Витерплювати, витримувати що-небудь неприємне, тяжке.

Сиджу то тут, то в Бухаресті, Виношу тисячі негод… (Олесь, Вибр., 1958, 314);

Арсенова душа не виносила брехні і фальші (Дмит., Розлука, 1957, 240);

Біль у рані, гарячка, страшні тортури, які він [Мельник] виніс уночі, відібрали рештки сил (Гжицький, Опришки, 1962, 177).

7. діал. Дорівнювати, становити.

Скільки виносив цей капітал, цього ніхто ніколи від братів не довідався (Фр., VI, 1951, 203).