1. Українська літературна мова на Буковині

лоскотати

Лоскота́ти, лоскоті́ти. Гуркотіти, шуміти. До самого рана мучив мене сон, що я десь стою під лотоками, вода шумить по колесах, а в млині питель лоскотить, що аж вухах сверлує (І. Матієв, Б., 1895, 15, 2)

// пол. łoskotać — гуркотіти, шуміти.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лоскотати — лоскота́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. лоскотати — д. лискотати; (нерви) збуджувати, (самолюбство) тішити, підігрівати. Словник синонімів Караванського
  3. лоскотати — -очу, -очеш, недок. 1》 перех. і неперех. М'якими дотиками до шкіри викликати легке нервове збудження, звичайно супроводжуване сміхом. || Такими дотиками протягом тривалого часу викликати нервову реакцію (про дії русалок). || що, в чому. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. лоскотати — ЛОСКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, недок. 1. кого, що і без прям. дод. М'якими дотиками до шкіри викликати легке нервове збудження, звичайно супроводжуване сміхом. У страшенній тривозі почав Тоньо трясти братом, .. пробував лоскотати попід пахи (І. Словник української мови у 20 томах
  5. лоскотати — аж у но́ги лоско́че, перев. зі сл. хо́четься, корти́ть і т. ін. Уживається для підсилення зазначених слів; дуже, надзвичайно. — Знаєш, так якось кортить побачити людей у щастю (у щасті), що й сказати не вмію. Слово честі, не вмію. Фразеологічний словник української мови
  6. лоскотати — ЛОСКОТА́ТИ (дотиками до шкіри виклика́ти легке нервове збудження), СКОБОТА́ТИ діал. — Док.: полоскота́ти. Наближує пальці ті до дитинки і лоскоче його під ручками, воно сміється (П. Чубинський); Негідницю колька коле, а в язик скобоче, Та що мене любко любить, а її не хоче (коломийка). Словник синонімів української мови
  7. лоскотати — Лоскота́ти, -кочу́, -ко́чеш, -ко́чуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. лоскотати — ЛОСКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, недок. 1. перех.і неперех. М’якими дотиками до шкіри викликати легке нервове збудження, звичайно супроводжуване сміхом. Повалила [Настя] Соню на гичку й почала лоскотати (Вас. Словник української мови в 11 томах
  9. лоскотати — Лоскота́ти, -чу́, -чеш гл. Щекотать. Наближує пальці ті до дитинки і лоскоче його під ручками, — воно сміється. Чуб. III. 84. Словник української мови Грінченка