1. Фразеологічний словник української мови

лоскотати

аж у но́ги лоско́че, перев. зі сл. хо́четься, корти́ть і т. ін. Уживається для підсилення зазначених слів; дуже, надзвичайно. — Знаєш, так якось кортить побачити людей у щастю (у щасті), що й сказати не вмію. Слово честі, не вмію. Ну, кортить, аж у ноги лоскоче (П. Козланюк).

лоскота́ти не́рви (рідше ду́шу, се́рце і т. ін.) кому, чим. Впливати, діяти на кого-небудь; бентежити, хвилювати і т. ін. когось. Мода — це умовна, дуже умовна красивість — чи потворність, яка лоскоче нерви тим, кому такого лоскоту хочеться (М. Рильський); Хрести на кладовищі видовжувалися аж до пасмурних хмар на обрії і лоскотали душу страшком (В. Дрозд); Ті привітні дівочі голоси лоскотали їй серце (Панас Мирний). полоскота́ти не́рви (якийсь час). Є ще такі книжки, є. Полоскоче письменник читачеві нерви, а в кінці твору — всі одужують, одружуються, вселяються в нові квартири (Ю. Мушкетик).

лоскота́ти о́чі чиї, кому, які. Привертати до себе увагу; дивувати або дратувати своїм виглядом. Страшне й прокляте (Чіпчине дворище), стало воно тепер навдивовижу всім людям, лоскотало їх заздрі очі (Панас Мирний).

лоскота́ти п’я́ти кому, чим. Задобрювати, улещувати когось. Він звик, щоб.. п’яти йому лоскотали віршиками, щоб бавили йому ніжний зір тихими линялими фарбочками? (В. Винниченко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лоскотати — лоскота́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. лоскотати — Лоскота́ти, лоскоті́ти. Гуркотіти, шуміти. До самого рана мучив мене сон, що я десь стою під лотоками, вода шумить по колесах, а в млині питель лоскотить, що аж вухах сверлує (І. Матієв, Б., 1895, 15, 2) // пол. łoskotać — гуркотіти, шуміти. Українська літературна мова на Буковині
  3. лоскотати — д. лискотати; (нерви) збуджувати, (самолюбство) тішити, підігрівати. Словник синонімів Караванського
  4. лоскотати — -очу, -очеш, недок. 1》 перех. і неперех. М'якими дотиками до шкіри викликати легке нервове збудження, звичайно супроводжуване сміхом. || Такими дотиками протягом тривалого часу викликати нервову реакцію (про дії русалок). || що, в чому. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. лоскотати — ЛОСКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, недок. 1. кого, що і без прям. дод. М'якими дотиками до шкіри викликати легке нервове збудження, звичайно супроводжуване сміхом. У страшенній тривозі почав Тоньо трясти братом, .. пробував лоскотати попід пахи (І. Словник української мови у 20 томах
  6. лоскотати — ЛОСКОТА́ТИ (дотиками до шкіри виклика́ти легке нервове збудження), СКОБОТА́ТИ діал. — Док.: полоскота́ти. Наближує пальці ті до дитинки і лоскоче його під ручками, воно сміється (П. Чубинський); Негідницю колька коле, а в язик скобоче, Та що мене любко любить, а її не хоче (коломийка). Словник синонімів української мови
  7. лоскотати — Лоскота́ти, -кочу́, -ко́чеш, -ко́чуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. лоскотати — ЛОСКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, недок. 1. перех.і неперех. М’якими дотиками до шкіри викликати легке нервове збудження, звичайно супроводжуване сміхом. Повалила [Настя] Соню на гичку й почала лоскотати (Вас. Словник української мови в 11 томах
  9. лоскотати — Лоскота́ти, -чу́, -чеш гл. Щекотать. Наближує пальці ті до дитинки і лоскоче його під ручками, — воно сміється. Чуб. III. 84. Словник української мови Грінченка