лубок

взя́тися лубко́м. Стати твердим, цупким, негнучким і т. ін. Стоїть Щур під млином на греблі, розминає язик у роті, що лубком узявся, сам себе допікає (С. Васильченко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

лубок — лубо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
лубок — (кора) луб; (народній) П. картинка, образок; (воза) короб, д. васаг, кузов; мн. ЛУБКИ, віз <�сани> з луб'яним коробом; (на зламі кісток) шини, лещата. Словник синонімів Караванського
лубок — -бка, ч. 1》 Те саме, що луб. 2》 Виріб із луба (кузов воза, саней і т. ін.). || мн. Віз, сани з таким кузовом. 3》 перев. мн. Тверда накладка на місці перелому кістки; шина. Великий тлумачний словник сучасної мови
лубок — ЛУБО́К, бка́, ч. 1. Те саме, що луб 2. Дурному і лубок цяцька (Номис); Хома Патика Пішов зимою драти лика; Лубка ж не обідрав І липку зіпсував (Л. Боровиковський); [Мартин:] Не журись, у нас вози лубками вшиті! (І. Словник української мови у 20 томах
лубок — ЛИ́КО (внутрішня частина кори молодих листяних дерев, перев. липи, що легко відокремлюється від стовбура й ділиться на стрічки), ЛУБ, ЛУБО́К, ЛУ́Б'Я. Словник синонімів української мови
лубок — ЛУБО́К, бка́, ч. 1. Те саме, що луб 2. Хома Патика Пішов зимою драти лика; Лубка ж не обідрав І липку зіпсував (Бор., Тв., 1957, 138); [Мартин:] Не журись, у нас вози лубками вшиті! (К.-Карий, І, 1960, 333). Словник української мови в 11 томах
лубок — Лубо́к, -бка м. 1) ум. отъ луб. 2) Въ головномъ дѣвичьемъ уборѣ: родъ картоннаго околыша, обвитаго лентой, къ которому сзади прикалываются другія ленты. О. 1861. Свид. 28. Словник української мови Грінченка