лубок
лубо́к
-бка, ч.
1》 Те саме, що луб.
2》 Виріб із луба (кузов воза, саней і т. ін.).
|| мн. Віз, сани з таким кузовом.
3》 перев. мн. Тверда накладка на місці перелому кістки; шина.
4》 Липова дошка для малювання або гравірування картини, звичайно нескладної виконанням.
5》 тільки одн. Надрукована з такої дошки картинка з підписом, народна походженням або розрахована на широкі народні верстви, що відзначалася простотою образів і примітивністю зображення.
6》 літ. Те саме, що Лубочна література (див. лубочний).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лубок — лубо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- лубок — (кора) луб; (народній) П. картинка, образок; (воза) короб, д. васаг, кузов; мн. ЛУБКИ, віз <�сани> з луб'яним коробом; (на зламі кісток) шини, лещата. Словник синонімів Караванського
- лубок — ЛУБО́К, бка́, ч. 1. Те саме, що луб 2. Дурному і лубок цяцька (Номис); Хома Патика Пішов зимою драти лика; Лубка ж не обідрав І липку зіпсував (Л. Боровиковський); [Мартин:] Не журись, у нас вози лубками вшиті! (І. Словник української мови у 20 томах
- лубок — взя́тися лубко́м. Стати твердим, цупким, негнучким і т. ін. Стоїть Щур під млином на греблі, розминає язик у роті, що лубком узявся, сам себе допікає (С. Васильченко). Фразеологічний словник української мови
- лубок — ЛИ́КО (внутрішня частина кори молодих листяних дерев, перев. липи, що легко відокремлюється від стовбура й ділиться на стрічки), ЛУБ, ЛУБО́К, ЛУ́Б'Я. Словник синонімів української мови
- лубок — ЛУБО́К, бка́, ч. 1. Те саме, що луб 2. Хома Патика Пішов зимою драти лика; Лубка ж не обідрав І липку зіпсував (Бор., Тв., 1957, 138); [Мартин:] Не журись, у нас вози лубками вшиті! (К.-Карий, І, 1960, 333). Словник української мови в 11 томах
- лубок — Лубо́к, -бка м. 1) ум. отъ луб. 2) Въ головномъ дѣвичьемъ уборѣ: родъ картоннаго околыша, обвитаго лентой, къ которому сзади прикалываются другія ленты. О. 1861. Свид. 28. Словник української мови Грінченка