1. Словник іншомовних слів Мельничука

пан

(грец. Πάν)

у давньогрецькій міфології бог лісів, пізніше – покровитель пастухів, мисливців, рибалок, бджолярів. Був нібито лагідної вдачі, але коли гнівався, наганяв на людей жах (звідси вирази – паніка, панічний жах).

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пан — пан іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. пан — а. дон, сеньйор, лорд, мілорд, містер, сер, мусьє; (чий) володар, господар, ВЛАДАР, велитель; ІСТ. дідич, поміщик, шляхтич, дворянин, вельможа, (молодий) панич; (небагатий) підпанок; зв. ПАНЕ! добродію! мосьпане! (до старших) панотче! панок, зн. панюга, панисько, зб. панство, панота. Словник синонімів Караванського
  3. пан — I добродій (звертання), паненя, панич, паній, панок, панюга, паня, панятко, підпанок, полупанок, товариш (звертання) II див. багатий Словник синонімів Вусика
  4. пан — I -а, ч. У давньогрецькій міфології – бог лісів; пізніше – покровитель пастухів, мисливців, рибалок, бджолярів; у римській міфології – Фавн. II -а, ч. 1》 Поміщик у старих Польщі, Литві, дореволюційних Україні та Білорусі. || перен., ірон., зневажл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пан — ПАН, а, ч. 1. іст. Поміщик у старій Польщі, Литві, Україні і Білорусії. Пани не знали, що з землею робити, як і кому її збути (Панас Мирний); Проти поїзда їхав другий такий самий довгий поїзд: то їхали польські пани-дідичі гуляти з нудьги так само... Словник української мови у 20 томах
  6. пан — пан 1. інтелігентний, поважний чоловік (м, ср, ст)||панисько, паняґа 2. багатий чоловік; магнат (ст)||панисько, паняґа 3. мужчина (м, ср, ст) ◊ з гонором пан про гордовитого чоловіка... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. пан — Або пан, або пропав. Або забогатію, або утрачу усе. Біда з панами, ми до коршми, а вонн за нами. Глум із збіднілих панів. Ідуть слідом за нами. Великий мені пан, з чого сорочка, з того й жупан. Бідний, а гордиться, що багач. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. пан — Бог; іноді панбіг Словник застарілих та маловживаних слів
  9. пан — (або́ (чи, хоч)) пан або́ (чи, хоч) пропа́в. Ризикуючи, домогтися усього бажаного або все втратити. Било козацтво в ту війну на те, що або пан, або пропав, то не кожен писався власним прізвищем (П. Фразеологічний словник української мови
  10. пан — БІЛОРУ́ЧКА розм. (той або та, хто цурається важкої чи брудної роботи, а також не призвичаєний до важкої, серйозної праці взагалі); ПАН ірон., ПАНИ́Ч ірон. (про чоловіка, хлопця); ПА́НІ ірон., ПА́НЯ заст., ПА́ННА ірон., ПАНЯ́НКА ірон. Словник синонімів української мови
  11. Пан — Пан, -на (гр. міт.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. пан — ПАН, а, ч. 1. Поміщик у старій Польщі, Литві, дореволюційній Україні і Білорусії. Пани не знали, що з землею робити, як і кому її збути (Мирний, IV, 1955, 240); Проти поїзда їхав другий такий самий довгий поїзд... Словник української мови в 11 томах
  13. пан — Пан, -на м. 1) Господинъ, баринъ, помѣщикъ. Коли б пан до плуга взявся, то б і світа одцурався. Ном. Пани б'ються, а в мужиків чуби тріщать. Ном. Употребляется какъ титулъ при обращеніи къ кому либо. Словник української мови Грінченка