1. Словник чужослів Павло Штепа

завертати

1. завивати, завинути, позавивати, обвивати, обвинути, обвити, пообвивати, оповивати, оповити, пооповивати, повивати, повити, загортувати, загорнути, позагортувати, згортувати, згорнути, позгортувати, обгортувати, обгорнути, пообгортувати, угортувати, угорнути, повгортувати, закасувати, закасати, позакасувати, закачувати, закачати, позакачувати, обсотувати, обсотати, пообсотувати, див. кутати, обкутувати

2. це з дороги

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. завертати — заверта́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. завертати — див. спрямовувати Словник синонімів Вусика
  3. завертати — -аю, -аєш, недок., завернути, -ерну, -ернеш, док. 1》 неперех. Змінювати напрямок руху, робити поворот. 2》 неперех., розм. Заходити, заїжджати куди-небудь, до кого-небудь, повертаючи з дороги. 3》 неперех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. завертати — заверта́ти: ◊ заверта́ти голову → голова ◊ заверта́ти очи́ма → око Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. завертати — глузд за ро́зум заверта́є (заверну́в) у кого і без додатка. Хто-небудь не може нормально мислити, діяти. — Чи ви од чаду, чи з похмілля? Чи чорт за душу удряпнув? Чи напились дурного зілля, Чи глузд за розум завернув? (І. Котляревський). Фразеологічний словник української мови
  6. завертати — ЗАХО́ДИТИ (приходити куди-небудь, до кого-небудь ненадовго, мимохідь), ЗАБІГА́ТИ розм., ЗАВЕРТА́ТИ розм., ЗАСКА́КУВАТИ розм., ЗАЛІТА́ТИ розм., ЗАНИ́КУВАТИ діал. — Док.: зайти́, забі́гти, заверну́ти, заско́чити, залеті́ти, зани́кнути. Словник синонімів української мови
  7. завертати — ЗАВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАВЕРНУ́ТИ, ерну́, е́рнеш, док. 1. неперех. Змінювати напрямок руху, робити поворот. Машина мчить якимись завулками, круто завертає на кожному розі (Кучер, Чорноморці, 1956, 402); Марта постояла трохи... Словник української мови в 11 томах
  8. завертати — Заверта́ти, -та́ю, -єш сов. в. заверну́ти, -ну́, -неш, гл. 1) Заворачивать, заворотить; поворачивать, поворотить. Дике утя... завернуло під крильце головку та й куняє на озерці. Греб. 402. Уже коники запряжені і возики завернуті. МУЕ. III. 139. Словник української мови Грінченка