1. Словник української мови Грінченка

відвертати

Відвертати, -таю, -єш

сов. в. відвернути, -ну, -неш, гл.

1) Отворачивать, отворотить, отвращать, отвратить; поворачивать, поворотить. Відвертає від неї очі. МВ. ІІ. 27. Не годиться відвертати хліб нарізаним боком до стіни. Чуб. І. 109. Нехай Бог відвертає. Ном. № 5139. Щоб я од вас лиця не відвернула. Ном. № 3241.

2) Отъѣзжать, отъѣхать, отплывать, отплыть. Ви, турки-яничари, по маленьку, браття, ячіте, од галери одверніте. АД. І. 216.

3) Отваливать, отвалить. Одвернув (камінь). Рудч. Ск. І. 86. Годі орати! — Як годі? — каже чоловік. — Дві скиби тільки одвернути та й упруг. Г. Барв. 198.

4) Возвращать, возвратить. Були в мене старости, підбрехачі твої, ну, одвернув я почеськи тобі хліб, не прогнав тебе. Г. Барв. 455.

5) Пахать, вспахать плугомъ второй разъ поперегъ или вдоль участка. Нѣжин. у.

6) Отклонять, отклонить что-либо. І кулі мов рукою одвертає. К. ЦН. 251. Єсть такії люде, ща на пожежі уміють одвернуть вітер од сусідньої оселі. Грин. II. 324.

7) Отвлекать, отвлечь, отклонять, отклонить. Відвертала вона мене від сеї думки. Тебе прошу, голочко: відверни злих собак од мого скота. Чуб. І. 69.

8) О колдовствѣ: возвращать, возвратить первоначальный видъ, отвращать, отвратить. Зробив (чарами), то була біла редька, а то зусім почорніла, та вже назад не одверне, шоб чорна стала білою. Драг. 77.

9) Вычитать, вычесть. Жиду грошей не понесу міняти, бо він зараз довг одверне. Бессаp.

10) Отвѣчать, отвѣтить. Та чую ж, чую, — одвертає. МВ. (КС. 1902. X. 143).

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відвертати — (спрямовувати в інший бік) відхиляти, відволікати. Словник синонімів Полюги
  2. відвертати — 1. Чи можна вважати синонімами дієслова зволікати і відволікати? Значення цих лексем збігається лише частково. Зволікати – 1. (кого, що). Стягувати, збирати в одне; скидати з когось щось і т. ін. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. відвертати — відверта́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. відвертати — ВІДВЕРТАТИ – ВІДВОЛІКАТИ – ВІДВОЛІКАТИСЯ Відвертати, відвернути, -ерну, -ернеш. Крім прямого значення, часто вживаються у значенні "спрямовувати чиюсь діяльність, думку, увагу тощо в інший бік від чого-небудь". Літературне слововживання
  5. відвертати — (очі) відводити; (з дороги) повертати; (біду) усувати, відганяти, не Допускати, запобігати чому, док. відволати; (від наміру) відмовляти, відраджувати, д. відраювати; (полу) відгортати, відгинати; (увагу) ІД. забивати баки. Словник синонімів Караванського
  6. відвертати — -аю, -аєш, недок., відвернути, -ерну, -ернеш, док., перех. 1》 Повертати, відводити що-небудь убік від кого-, чого-небудь. || Спрямовувати в інший бік. Відвертати носа. 2》 розм. Відвалювати або зсувати що-небудь убік. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. відвертати — ВІДВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДВЕРНУ́ТИ, ерну́, е́рнеш, док. 1. що. Повертати, відводити що-небудь убік від кого-, чого-небудь. Лице його було зле, очі грізні, похмурі. Він одвертав їх і від жінки, і від дитини (Панас Мирний); Та жовнір жовніром, .. Словник української мови у 20 томах
  8. відвертати — верну́ти (відверта́ти) ніс (но́са, фізіоно́мію, зневажл. ри́ло, пи́ку). 1. від кого—чого. Триматися на відстані, відвертатися від когось, чогось з певних причин. Рук не можу одмити з гною. Сяду з челяддю обідати, кожне од мене ніс верне — смердить (М. Фразеологічний словник української мови
  9. відвертати — ВИРАХО́ВУВАТИ (утримувати певну суму з заробітної плати тощо), ВИЛІ́ЧУВАТИ, ВІДРАХО́ВУВАТИ, ВИВЕРТА́ТИ розм., ВІДВЕРТА́ТИ розм. — Док.: ви́рахувати, ви́лічити, відрахува́ти, ви́вернути, відверну́ти. Словник синонімів української мови
  10. відвертати — ВІДВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДВЕРНУ́ТИ, ерну́, е́рнеш, док., перех. 1. Повертати, відводити що-небудь убік від кого-, чого-небудь. Лице його було зле, очі грізні, похмурі. Словник української мови в 11 томах