відвертати

ВІДВЕРТАТИ – ВІДВОЛІКАТИ – ВІДВОЛІКАТИСЯ

Відвертати, відвернути, -ерну, -ернеш. Крім прямого значення, часто вживаються у значенні "спрямовувати чиюсь діяльність, думку, увагу тощо в інший бік від чого-небудь". Думки про Мар’ю на який час одвернули її від міста (Панас Мирний). У словосп. відвертати, відвернути увагу – спрямовувати увагу на щось інше. Щоб відвернути увагу від настирливих думок, давав волю фантазії (О.Ільченко).

Відволікати, відволікти, -лочу, -лочеш. Вживаються в основному в прямому значенні – відтягати, відтягнути. Я вже живосилом одволокла Катрю од дверей хатніх (Марко Вовчок).

У значенні "відвертати, відвернути увагу" використовуються зрідка, тому недоречно вживати тільки ці слова: відволікати від справи, відволікати від пошуків, не відволікайте мене, щоб командувача не відволікали, це відволікало мою увагу, треба відволікти й заспокоїти її. Вживання зворотних дієслів відволікатися, відволіктися в подібному значенні не завжди вмотивоване: не час відволікатися на спогади, відволікатися від діла, відволікатися від своїх думок тощо (краще відриватися, відвертати свою увагу тощо).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

відвертати — (спрямовувати в інший бік) відхиляти, відволікати. Словник синонімів Полюги
відвертати — 1. Чи можна вважати синонімами дієслова зволікати і відволікати? Значення цих лексем збігається лише частково. Зволікати – 1. (кого, що). Стягувати, збирати в одне; скидати з когось щось і т. ін. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
відвертати — відверта́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
відвертати — (очі) відводити; (з дороги) повертати; (біду) усувати, відганяти, не Допускати, запобігати чому, док. відволати; (від наміру) відмовляти, відраджувати, д. відраювати; (полу) відгортати, відгинати; (увагу) ІД. забивати баки. Словник синонімів Караванського
відвертати — -аю, -аєш, недок., відвернути, -ерну, -ернеш, док., перех. 1》 Повертати, відводити що-небудь убік від кого-, чого-небудь. || Спрямовувати в інший бік. Відвертати носа. 2》 розм. Відвалювати або зсувати що-небудь убік. Великий тлумачний словник сучасної мови
відвертати — ВІДВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДВЕРНУ́ТИ, ерну́, е́рнеш, док. 1. що. Повертати, відводити що-небудь убік від кого-, чого-небудь. Лице його було зле, очі грізні, похмурі. Він одвертав їх і від жінки, і від дитини (Панас Мирний); Та жовнір жовніром, .. Словник української мови у 20 томах
відвертати — верну́ти (відверта́ти) ніс (но́са, фізіоно́мію, зневажл. ри́ло, пи́ку). 1. від кого—чого. Триматися на відстані, відвертатися від когось, чогось з певних причин. Рук не можу одмити з гною. Сяду з челяддю обідати, кожне од мене ніс верне — смердить (М. Фразеологічний словник української мови
відвертати — ВИРАХО́ВУВАТИ (утримувати певну суму з заробітної плати тощо), ВИЛІ́ЧУВАТИ, ВІДРАХО́ВУВАТИ, ВИВЕРТА́ТИ розм., ВІДВЕРТА́ТИ розм. — Док.: ви́рахувати, ви́лічити, відрахува́ти, ви́вернути, відверну́ти. Словник синонімів української мови
відвертати — ВІДВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДВЕРНУ́ТИ, ерну́, е́рнеш, док., перех. 1. Повертати, відводити що-небудь убік від кого-, чого-небудь. Лице його було зле, очі грізні, похмурі. Словник української мови в 11 томах
відвертати — Відвертати, -таю, -єш сов. в. відвернути, -ну, -неш, гл. 1) Отворачивать, отворотить, отвращать, отвратить; поворачивать, поворотить. Відвертає від неї очі. МВ. ІІ. 27. Не годиться відвертати хліб нарізаним боком до стіни. Чуб. І. 109. Словник української мови Грінченка