1. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»

відвертати

1. Чи можна вважати синонімами дієслова зволікати і відволікати?

Значення цих лексем збігається лише частково.

Зволікати – 1. (кого, що). Стягувати, збирати в одне; скидати з когось щось і т. ін. “То вся троянськая станиця взялася мертвих зволікать” (Іван Котляревський). 2. (з чим, що і без додатка). Повільно щось робити; затягувати виконання, здійснення чогось. Зволікати з відповіддю, зволікати сівбу. Відволікати. Вживається переважно в прямому значенні – відтягувати. “Я вже живосилом одволокла Катрю від дверей” (Марко Вовчок). Не бажано послуговуватися такими словами і зворотами: відволікати від справи, не відволікайте мене, відволікти й заспокоїти тощо. Краще в цьому разі вживати вислів відвертати увагу. Не відвертайте моєї уваги від справи.

2. Відвертати – відволікати – відволікатися

Дієслова відвертати, відвернути, крім прямого значення, часто вживаються в переносному, передаючи зміст “спрямовувати чиюсь діяльність, увагу в інший бік”. “Якби хоч жестом відвернув від дум важких увагу” (Петро Дорошко).

На відміну від них відволікати, відволікти в літературній мові, як правило, використовуються в прямому значенні – “відтягати, відтягти”. “Я вже живосилом одволокла Катрю од дверей хатніх” (Марко Вовчок). У розумінні “відвертати, відвернути увагу” послуговуватися цими дієсловами не бажано. Тому й недоречні в тексті, скажімо, такі словосполучення: відволікати від справи, відволікати від пошуків, не відволікайте мене, відволікти й заспокоїти її і т. ін.

Застосування зворотних дієслів відволікатися, відволіктися в цьому значенні теж не завжди вмотивоване: не час відволікатися на спогади, відволікатися від діла, відволікатися від своїх думок тощо (краще відриватися, відвертати свою увагу чи под.).

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відвертати — (спрямовувати в інший бік) відхиляти, відволікати. Словник синонімів Полюги
  2. відвертати — відверта́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. відвертати — ВІДВЕРТАТИ – ВІДВОЛІКАТИ – ВІДВОЛІКАТИСЯ Відвертати, відвернути, -ерну, -ернеш. Крім прямого значення, часто вживаються у значенні "спрямовувати чиюсь діяльність, думку, увагу тощо в інший бік від чого-небудь". Літературне слововживання
  4. відвертати — (очі) відводити; (з дороги) повертати; (біду) усувати, відганяти, не Допускати, запобігати чому, док. відволати; (від наміру) відмовляти, відраджувати, д. відраювати; (полу) відгортати, відгинати; (увагу) ІД. забивати баки. Словник синонімів Караванського
  5. відвертати — -аю, -аєш, недок., відвернути, -ерну, -ернеш, док., перех. 1》 Повертати, відводити що-небудь убік від кого-, чого-небудь. || Спрямовувати в інший бік. Відвертати носа. 2》 розм. Відвалювати або зсувати що-небудь убік. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. відвертати — ВІДВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДВЕРНУ́ТИ, ерну́, е́рнеш, док. 1. що. Повертати, відводити що-небудь убік від кого-, чого-небудь. Лице його було зле, очі грізні, похмурі. Він одвертав їх і від жінки, і від дитини (Панас Мирний); Та жовнір жовніром, .. Словник української мови у 20 томах
  7. відвертати — верну́ти (відверта́ти) ніс (но́са, фізіоно́мію, зневажл. ри́ло, пи́ку). 1. від кого—чого. Триматися на відстані, відвертатися від когось, чогось з певних причин. Рук не можу одмити з гною. Сяду з челяддю обідати, кожне од мене ніс верне — смердить (М. Фразеологічний словник української мови
  8. відвертати — ВИРАХО́ВУВАТИ (утримувати певну суму з заробітної плати тощо), ВИЛІ́ЧУВАТИ, ВІДРАХО́ВУВАТИ, ВИВЕРТА́ТИ розм., ВІДВЕРТА́ТИ розм. — Док.: ви́рахувати, ви́лічити, відрахува́ти, ви́вернути, відверну́ти. Словник синонімів української мови
  9. відвертати — ВІДВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДВЕРНУ́ТИ, ерну́, е́рнеш, док., перех. 1. Повертати, відводити що-небудь убік від кого-, чого-небудь. Лице його було зле, очі грізні, похмурі. Словник української мови в 11 томах
  10. відвертати — Відвертати, -таю, -єш сов. в. відвернути, -ну, -неш, гл. 1) Отворачивать, отворотить, отвращать, отвратить; поворачивать, поворотить. Відвертає від неї очі. МВ. ІІ. 27. Не годиться відвертати хліб нарізаним боком до стіни. Чуб. І. 109. Словник української мови Грінченка