1. Великий тлумачний словник сучасної мови

відвертати

відверта́ти

-аю, -аєш, недок., відвернути, -ерну, -ернеш, док., перех.

1》 Повертати, відводити що-небудь убік від кого-, чого-небудь.

|| Спрямовувати в інший бік. Відвертати носа.

2》 розм. Відвалювати або зсувати що-небудь убік.

|| Відрізуючи, відкидати вбік (скибу під час оранки тощо).

3》 Відгинати край або кінець чого-небудь; відгортати.

4》 перен. Запобігати чомусь, усувати (біду, небезпеку і т. ін.).

|| розм., заст. Чаклуванням усувати (хворобу, лихо тощо).

5》 перен. Спрямовувати чиюсь діяльність, увагу тощо в інший бік від чого-небудь.

|| Викликати бажання, намір відмовитися від чогось, не робити чого-небудь. Відвертати увагу.

6》 перен. Відштовхувати від себе своєю поведінкою, виглядом і т. ін.

|| Викликати негативні почуття до кого-небудь.

Відвернути серце від кого — перестати любити кого-небудь.

7》 розм. Вираховувати, робити вирахунок.

8》 кому, діал. Повертати щось назад, не прийнявши.

9》 рідко. Те саме, що відкручувати; відгвинчувати.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відвертати — (спрямовувати в інший бік) відхиляти, відволікати. Словник синонімів Полюги
  2. відвертати — 1. Чи можна вважати синонімами дієслова зволікати і відволікати? Значення цих лексем збігається лише частково. Зволікати – 1. (кого, що). Стягувати, збирати в одне; скидати з когось щось і т. ін. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. відвертати — відверта́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. відвертати — ВІДВЕРТАТИ – ВІДВОЛІКАТИ – ВІДВОЛІКАТИСЯ Відвертати, відвернути, -ерну, -ернеш. Крім прямого значення, часто вживаються у значенні "спрямовувати чиюсь діяльність, думку, увагу тощо в інший бік від чого-небудь". Літературне слововживання
  5. відвертати — (очі) відводити; (з дороги) повертати; (біду) усувати, відганяти, не Допускати, запобігати чому, док. відволати; (від наміру) відмовляти, відраджувати, д. відраювати; (полу) відгортати, відгинати; (увагу) ІД. забивати баки. Словник синонімів Караванського
  6. відвертати — ВІДВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДВЕРНУ́ТИ, ерну́, е́рнеш, док. 1. що. Повертати, відводити що-небудь убік від кого-, чого-небудь. Лице його було зле, очі грізні, похмурі. Він одвертав їх і від жінки, і від дитини (Панас Мирний); Та жовнір жовніром, .. Словник української мови у 20 томах
  7. відвертати — верну́ти (відверта́ти) ніс (но́са, фізіоно́мію, зневажл. ри́ло, пи́ку). 1. від кого—чого. Триматися на відстані, відвертатися від когось, чогось з певних причин. Рук не можу одмити з гною. Сяду з челяддю обідати, кожне од мене ніс верне — смердить (М. Фразеологічний словник української мови
  8. відвертати — ВИРАХО́ВУВАТИ (утримувати певну суму з заробітної плати тощо), ВИЛІ́ЧУВАТИ, ВІДРАХО́ВУВАТИ, ВИВЕРТА́ТИ розм., ВІДВЕРТА́ТИ розм. — Док.: ви́рахувати, ви́лічити, відрахува́ти, ви́вернути, відверну́ти. Словник синонімів української мови
  9. відвертати — ВІДВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДВЕРНУ́ТИ, ерну́, е́рнеш, док., перех. 1. Повертати, відводити що-небудь убік від кого-, чого-небудь. Лице його було зле, очі грізні, похмурі. Словник української мови в 11 томах
  10. відвертати — Відвертати, -таю, -єш сов. в. відвернути, -ну, -неш, гл. 1) Отворачивать, отворотить, отвращать, отвратить; поворачивать, поворотить. Відвертає від неї очі. МВ. ІІ. 27. Не годиться відвертати хліб нарізаним боком до стіни. Чуб. І. 109. Словник української мови Грінченка