відвертати

ВИРАХО́ВУВАТИ (утримувати певну суму з заробітної плати тощо), ВИЛІ́ЧУВАТИ, ВІДРАХО́ВУВАТИ, ВИВЕРТА́ТИ розм., ВІДВЕРТА́ТИ розм. — Док.: ви́рахувати, ви́лічити, відрахува́ти, ви́вернути, відверну́ти. — Він вираховує з мене за кожного барана й кожну ярочку, загризену вовками (З. Тулуб); Вилічив (пан) за всі дні, коли бурлаки були слабі й не були на роботі (І. Нечуй-Левицький); (Берчиха:) Боронь Боже! Щоб я брала з тебе гроші? Щоб я вивертала з тебе за Степана? (Л. Яновська); Іду повз пана: "Дайте ж, — кажу, — хоч за півмісяця, коли за місяць одвертаєте" (А. Тесленко).

ВІДВА́ЛЮВАТИ (перекидаючи або піднімаючи що-небудь важке, прибирати вбік), ВІДВА́ЖУВАТИ, ВІДКИДА́ТИ, ВІДВЕРТА́ТИ розм.; ВІДСУВА́ТИ (соваючи). — Док.: відвали́ти, відва́жити, відки́нути, відверну́ти, відсу́нути. Останками виснажених сил відвалюю мармурові сходи (Мирослав Ірчан); Відважити плиту; Господар мовчки підвівся з стільця, відкинув ляду з присадкуватої.. скрині (М. Стельмах); Одвернув камінь (Словник Б. Грінченка); От і спочинок настав за бенкетом. Столи відсувають (М. Зеров).

ВІДВЕРТА́ТИ (спрямовувати чиюсь діяльність, увагу тощо в інший бік), ВІДВО́ДИТИ, ВІДВОЛІКА́ТИ, ВІДХИЛЯ́ТИ. — Док.: відверну́ти, відвести́, відволікти́, відхили́ти. Я придумав.. сцену, яка відвертала увагу глядачів від діючих на авансцені аматорів (з науково-популярної літератури); — Що пише Гриша? — спитав батько.., щоб одвести дочку від тяжких думок (А. Головко); Людина гостро переживає конфліктні ситуації, до того ж вони відволікають її від роботи (з журналу); Розмова іншої доби Нас відхиляла від журби (П. Грабовський).

ВІДВЕРТА́ТИ (повертати що-небудь убік від кого-, чого-небудь), ВІДВО́ДИТИ, ВІДХИЛЯ́ТИ. — Док.: відверну́ти, відвести́, відхили́ти. — Хто розбагатіє, той відвертає лице і серце від того люду, з якого вийшов (І. Франко); Під його поглядом, як хто ловив на собі, одразу відводив свої очі й замовкав (А. Головко); Хоче (Круста) помацати чоло Руфінові, той відхиляє голову (Леся Українка).

ВІДГОРТА́ТИ (переміщати краї, поли одягу, завіску тощо вбік), ВІДКИДА́ТИ, ВІДВЕРТА́ТИ, ВІДХИЛЯ́ТИ (завіску). — Док.: відгорну́ти, відки́нути, відверну́ти, відхили́ти. Гнат, відгорнувши поли шинелі, поліз за документами (Григорій Тютюнник); Він зіскакує з ліжка, підходить до вікна, відкидає тафтову фіранку (М. Стельмах); Архип миттю одвернув полу короткої кавалерійської бекеші (Г. Епік); Хтось по той бік вікна відхилив фіранку (Ірина Вільде).

ВІДКИДА́ТИ (різким рухом переміщати назад, убік руку, ногу, голову); ВІДВЕРТА́ТИ, ВІДВО́ДИТИ (також повільно, нерізко); ЗАКИДА́ТИ (перев. назад). — Док.: відки́нути, відверну́ти, відвести́, заки́нути. Тимко лежав горілиць, відкинувши вбік ліву руку (Григорій Тютюнник); Морозенчиха стулює уста, щоб не закричати, ..і відвертає голову від управителя (М. Стельмах); Став танцювати гопак на манір лезгинки,.. приклавши одну руку до грудей, а другу відвівши вбік (Григорій Тютюнник); Він закинув назад голову, і по його довгій шиї пробігли конвульсії, що мало означати, певно, сміх (П. Загребельний).

ВІДШТО́ВХУВАТИ (викликати в когось відразу, неприємні почуття своїм виглядом, поведінкою і т. ін.), ВІДВЕРТА́ТИ, ВІДПИХА́ТИ. — Док.: відштовхну́ти, відверну́ти, відіпхну́ти. Його настирливість спочатку дратувала, відштовхувала (О. Донченко); Оця Марта така некрасива, що здається кожного б повинна одвертати від себе, а проте вона не то що одвертала, а завжди кожному кидалася в очі (Панас Мирний); Ольга ідеальна товаришка, з тих, що не лізуть силоміць у душу і що не відпихають холодом (Леся Українка).

ЗАПОБІГА́ТИ чому (не допускати чого-небудь неприємного, небажаного), ВІДВЕРТА́ТИ що, ВІДВО́ДИТИ що, ПОПЕРЕДЖА́ТИ що, ПОПЕРЕ́ДЖУВАТИ що. — Док.: запобі́гти, відверну́ти, відвести́, попере́дити. Дивні ті люди: бідує, горює, гине з голоду, а нічого не радить собі, не запобігає лихові... (М. Коцюбинський); Мов лопатою хто гріб до двора достатки всякі, а нещастя відвертав (І. Франко).

ЗАМОВЛЯ́ТИ етн. (за народними віруваннями — виліковувати хвороби, заліковувати рани за допомогою замовляння, чаклування), ПРИМОВЛЯ́ТИ, ВІДВЕРТА́ТИ, ВІДШІ́ПТУВАТИ, ВИШІ́ПТУВАТИ, ЗМОВЛЯ́ТИ заст. — Док.: замо́вити, примо́вити, відверну́ти, відшепта́ти, ви́шептати, змо́вити. І ворожка ворожила, Пристріт замовляла, Талан-долю та весілля З воску виливала (Т. Шевченко); — Домніка примовить тобі болячку! — обізвався батько (О. Кобилянська); (Гадюка:) Він (хворий) ходив до ворожки, та одвертала, не помогло (М. Коцюбинський); Доведеться Герцикові відшіптувать переполох (М. Кропивницький); Кликали бабу. Вишіптувала "з ручок і ніжок", виливала переполох (С. Васильченко); — Лучше, — каже (ксьондз), — ти навчись Бабити, змовляти, То й на себе, й на дітей Будеш гроші мати! (С. Руданський).