давати

Давати, даю, даєш

сов. в. дати, -дам, -даси, дасть, дамо, дасте, дадуть, гл.

1) Давать, вручать, доставлять, ссужать, Чи се тії чоботи, що зять дав, а за тії чоботи дочку взяв? н. п. Давайте, то й вам буде дано. Єв. Л. VI. 38. Було б тобі, моя мати, сіх брів не давати, було б тобі, моя мати, щастя-долю дати. Мет. 108. Не давши оброку, не бий по боку. Ном. Дай мені грошей. Бог дав чоловікові душу і серце. — віру, віри. Вѣрить. Прошу тебе, дай мі віру, скажу тобі правду щиру. н. п. — ганьбу. Хулить, находить недостатки. Я парубку ганьби не даю і заміж не пойду. Маркев. — гарбуза. Отказывать жениху. — добридень, на добридень. Желать добраго утра. По воду йде, добридень дає. Мет. 71. Раненько встань, свекорку на добридень дай. Мет. — догану. см. догана. — драла, драчки, дропака, дьору. Убѣгать. До хлопців дала драла. Ном. № 8806. Перелякані жовніри несподіваним нападком..., дали дропака. Стор. МПр. 122. — дуба. а) У овчинниковъ: намазывать, намазать овчину настоемъ дубовой коры. Вас. 153. б) Умирать, умереть. — дулі. Показывать кукишъ. — знати. Увѣдомлять, извѣщать, давать знать. Як мене не буде, то я пришлю свого товариша дати тобі знати, що мене нема. Чуб. Сідлай, хлопче, сідлай коня, сідлай вороного, — давай знати в третю рошу аж до кошового; давай панам знати, давай панам знати, нехай дають порадоньку волів одшукати. Мет. — кару. Наказывать. Яку йому пару дати? Ном. № 8866. — на боже. Жертвовать на церковныя нужды. Пішов до церкви, дав на боже. Н. Вол. у. — на-віжки, безл. Дало увидѣть. Употребляется въ значеніи предупреждать, предзнаменовывать какой нибудь примѣтой что либо. Скоро з двора я виїхав, дало на-віжки, але я все таки поїхав. Черкас. у. — на вік. Предопредѣлять долголѣтіе. Як не дасть Бог на вік, то воно (дитя) і ростом високе, і розумом як старе. Лебед. у. — на волю. Предоставлять на усмотрѣніе. Мачуха пасинку на волю давала: хоч льолю купи, хоч голий ходи. Ном. № 9377. — на дзвони. Заплатить, чтобы звонили по умершемъ. Дали на дзвони й панахиду. Мкр. Г. 12. — на пам'ять. Въ выраженіи: дай, боже, на пам'ять! Дай Богъ памяти. Дай, Боже, на пам'ять, — у вівторок, чи що, се діялось. Н. Вол. у. — на признаку. Оставлять примѣту. Віти тернові рубайте, по шляху покидайте, мені, брату, пішому піхотинцю на признаку давайте. ЗОЮР. І. 34. — на розум. Надоумливать, наводить на мысль. Коб йому Бог на розум дав, щоб ударив кого. Н. Вол. у. — ознаку. Обнаружить, проявить. Квітка мало не скоротав віку, поки почувся на своїх власних силах і дав добру ознаку свого великого дару. К. Гр. Кв. — покій. Оставлять въ покоѣ. — помочі. Помогать. Або мені помочі дайте, або мене з собою візьміте. Мет. 380. — помочі-порятунку. Помогать и спасать. Нам, гетьмане Хмельницький, батю Зінову Чигиринський, помочі-порятунку дай. Мет. 408. — поради, ради. а) Давать совѣтъ, наставленіе. Час приходить умірати, — нікому поради дати. Макс. (1849) 77. б) Давать помощь, помогать, способствовать. Що все пити та гуляти, да нікому порадоньки дати. Мет. 221. Вже вони ради дадуть. Ном. № 7887. в) Справляться съ чѣмъ. Ой ґвалт, сама в хаті, не дам ради кошеняті. н. п. г) = давати порядок. — порядок. Распоряжаться, давать порядокъ. Ох і рад же б я, дитя моє, до тебе встати, порядок дати, да сирая земля двері залегла, оконечка заклепила. Мет. 150. — сторчака. Падать внизъ головою. — честь-хвалу. Оказывать почести. І панові нашому честь-хвалу даймо. Чуб. — чолом. Кланяться. У намет уступає, пану Филоненку, Корсунському полковнику чолом даває. Мет. 41. см. чоло.

2) Подавать. Давай вечеряти! Давай коні! Ой дайте ж мені холодної води. Мет. 95. — руку. Подавать руку. Устав, поздоровкавсь до їх, — дав одному руку, другому. Грин. II. 13. І шапки не зняв, і руки не дав, не прощався зо мною. Мет. 67.

3) Давать, предлагать, сулить. Даю йому за скриню два карбованці, а він править п'ять.

4) Допускать, позволять. Свої люде, не татари, — не дадуть загибати. Ном. Ой хвортуно, хвортунино, що ти учинила? дала серцю спізнатися, далі розлучила. Мет. Не дай пропасти на чужині. Шевч.

5) Выдавать замужъ. Не дайте мене за п'яниченьку. Мет. 67. Синів женить, а дочок давать, родичів на весіллє звать. Мет. Тоже значеніе и — заміж. Ой дбай, мати, дбай, да дочку заміж дай! Мет.

6) Задавать, давать почувствовать. Я тобі дам! Як дам тобі стиха лиха, — повік не забудеш. Хоч я не дам, хоч я не дам, так дасть моя мати, — таки тобі лихо йметься із нашої хати.

7) Бить, ударять, ударить. Як дав ногами в дно у бочку, — воно так і вискочило, і горілка витекла. Грин. І. 222. Дав йому, що аж каганці засвітилися. То же значеніе слѣдующихъ выраженій: дати духопелу, духопелків, духу. — матланки. Отколотить, отдуть. Ном. №3639. — пам'яткового. Наказать битьемъ такъ, чтобы помнилъ. — парла. Трепку дать. О. 1862. VI. 45. І овечок у нас була ватага, то й не підходь було воряга, бо вже дамо парла! — запотилишника, потилишника. Дать подзатыльникъ. — прочухана. Поколотить. — товкача. Дать тумака. — чосу, шваби, шкварки. Отколотить. Як дам шкварки, то буде тобі жарко. Ном. № 3617.

8) давай! Да и ну! Він узяв тую горілку, давай пити її обоє. Чуб. Як ухоплю чорта патера за ноги і давай ним, неначе келепом трощити бісів. Стор. МПр. 47.

9) давай! давайте! Будемъ! Ну! Нуте! Давайте йти!

10) даймо. Положимъ. Даймо, шо він і добрий кухарь, але все таки.... Брацл. у. даймо на теє. Допустимъ, предположимъ. Даймо на теє, що воно було заїць, а хто ж його курей поїв? Мабуть то був вовк, або лис. Бердич. у.