давати

дава́ти

даю, даєш; мин. ч. давав, давала, давало; наказ. сп. давай; недок., дати, дам, даси, дасть; дамо, дасте, дадуть; мин. ч. дав, дала, дало; наказ. сп. дай; док.

1》 перех. Передавати від однієї особи до іншої.

|| Надавати в чиєсь користування.

|| Платити, виплачувати.

|| Повідомляти, передавати (адресу, телефон).

|| Пропонувати, звільняти (місце).

2》 перех. Дарувати що-небудь.

|| Присвоювати звання; нагороджувати.

|| перен. Наділяти чим-небудь.

Не дай, Бог (Боже) — уживається за небажання, заперечення чого-небудь.

3》 перех. Покладати на кого-небудь виконання чогось.

4》 по чому, в що і без додатка, неперех., фам. Бити, вдаряти.

|| безос. Давати стусана.

5》 перех., розм. Визначати вік (на вигляд).

|| Згоджуватися платити за певною ціною; визначати, встановлювати ціну.

6》 перех., у сполуч. з ім. сніданок, обід і т. ін. Улаштовувати, організовувати, запросивши гостей.

|| у сполуч. з ім. концерт, вистава і т. ін. Виступати перед публікою (з концертом, виставою і т. ін.).

7》 перех. Приносити як наслідок чого-небудь, винагороду за що-небудь.

8》 перех. Виявлятися як наслідок якого-небудь стану або дії (про появу чого-небудь у чомусь).

9》 перех. У сполуч. з багатьма іменниками, перев. дієслівного походження, означає дію, зміст якої визначається значенням відповідного іменника.

|| У сполуч. з деякими іменниками означає робити, зробити, здійснювати, здійснити.

10》 з інфін., неперех. Дозволяти, надавати можливість що-небудь робити.

11》 неперех., наказ. сп. давай, давайте з інфін., недок., неперех. або з дієсл. 1 ос. одн. і мн. майб. ч., розм. Виражає заклик до спільної дії.

|| наказ. сп. давай, давайте. Виражає заклик або наказ до дії, звернений до інших.

12》 наказ. сп. давай з інфін., недок., неперех., розм. Уживається у знач.: почав, став енергійно робити що-небудь.

13》 неперех., наказ. сп. дай з дієсл. 1 ос. одн. майб. ч. у знач. спонук. част., неперех., розм. Виражає власну готовність до якої-небудь дії, спонукання робити що-небудь.

Давати знати — повідомляти.

Давати зрозуміти — робити зрозумілим.

Давати лад у чому і без додатка — наводити, забезпечувати лад, порядок у чому-небудь; порядкувати.

Давати початок чому — бути першоосновою, джерелом чого.

Давати себе знати — бути відчутним.

Давати слово — а) надавати можливість виступити на зборах; б) обіцяти що-небудь комусь.

Давати собі раду з чим і без додатка — впоратися з чим-небудь самостійно.

Я тобі дам! — уживається як погроза.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. давати — (передавати комусь щось з рук в руки) віддавати, (скрито) сунути. Словник синонімів Полюги
  2. давати — дава́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. давати — (кому) вручати, доручати, ур. уділяти, неґ. тикати, тицяти; (назад) віддавати; (адресу) повідомляти; (за щось) платити, виплачувати; (титул) надавати, наділяти <�нагороджувати> чим; (штраф) накладати; (дар) дарувати; (врожай) приносити... Словник синонімів Караванського
  4. давати — [даватие] дайу, дайеш, дайеимо, дайеите Орфоепічний словник української мови
  5. давати — дава́ти : ◊ дава́ти піґу́лу → піґула ◊ дава́ти цинк → цинк Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. давати — Або дай, або видру. Силою хоче забрати чужу власність. Божа власть, що схоче, те й дасть. , Бог дає те, що Він хоче, а не те, що ми хочемо. Давай свини, як квичить, дитині як плаче, будеш мати ситу свиню і дитя чортяче. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. давати — (даю, даєш) недок., (кому); жрм, крим. Погоджуватися на статевий акт (про жінку). <...> мужики, не в'їхавши, до чого воно, розуміється, шаліють ("Ох як ти класно даєш!"), а потім ти їх кидаєш (О. Словник жарґонної лексики української мови
  8. давати — аж вогню́ дава́ти. Дуже гніватися, обурюватися і т. ін. з якогось приводу. А жінка аж вогню дає .. Нічого. Най там як хоче, а я як сказав слово, то вже не переміню (М. Коцюбинський). аж вогню́ дає́. Фразеологічний словник української мови
  9. давати — БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев. Словник синонімів української мови
  10. давати — Дава́ти, даю́, дає́ш, дає́, даємо́, даєте́, даю́ть; дай, да́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. давати — ДАВА́ТИ, даю́, дає́ш; мин. ч. дава́в, дава́ла, ло; наказ. сп. дава́й; недок., ДА́ТИ, дам, даси́, дасть; дамо́, дасте́, даду́ть; мин. ч. дає, дала́, ло́; наказ. сп. дай; док. 1. перех. Передавати від однієї особи до іншої. Словник української мови в 11 томах
  12. давати — Давати, даю, даєш сов. в. дати, -дам, -даси, дасть, дамо, дасте, дадуть, гл. 1) Давать, вручать, доставлять, ссужать, Чи се тії чоботи, що зять дав, а за тії чоботи дочку взяв? н. п. Давайте, то й вам буде дано. Єв. Л. VI. 38. Словник української мови Грінченка