1. Словник української мови Грінченка

облуда

Облу́да, -ди

ж.

1) Лицемѣріе, притворство, обманъ. Хто облудов віддихає, най нігди щастя не має. Гол. І. 299.

2) об. Лицемѣръ, лицемѣрка, притворщикъ, притворщица. Гадалам ся, мій миленький, втопити, щоб з тобою, облудою не жити. Гол. І. 282. Ой не жаль же мі того вина й меду, же 'м пив, ой но мі жаль, же 'м з облудов оженив. Гол. IV. 207.

3) Призракъ; обманный видъ; только видъ внѣшній, а въ дѣйствительности того, что должно быть, нѣтъ. Мнж. 187. Тремтів, як на дереві облуда. Полт. Облуда одна стоїть, а яка хата хороша була. Екатер. г. Літав до однієї жінки змій, та так її перевів, шо тілько одна у неї чоловіча облуда. Мнж. 9. ум. облудка.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. облуда — (вияв нещирості) лицемірство, фальш. Словник синонімів Полюги
  2. облуда — облу́да 1 іменник жіночого роду фальш, неправда; примара, мана облу́да 2 іменник чоловічого або жіночого роду, істота лицемір розм. Орфографічний словник української мови
  3. облуда — Фалш, неправда, нещирість, лукавство, лицемірство; (ошуканство) дурисвітство, ОБМАН, г. ошука, д. ошук, з. обмана; (удавання) облудність, комедянтство, ок. прикиди; (хто) ОБЛУДНИК; (галюцинація) примара, мана. Словник синонімів Караванського
  4. облуда — див. наклеп Словник синонімів Вусика
  5. облуда — -и, ж. 1》 розм. Удавання, лицемірство з метою обдурювання; фальш, неправда. 2》 розм. Нещира людина; лицемір. 3》 розм. Те, що відчувається, уявляється, привиджується; примара, мана. Оптична облуда. 4》 діал. Зовнішній вигляд; оболонка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. облуда — ОБЛУ́ДА, и, ж. 1. розм. Удавання, лицемірство з метою обдурювання; фальш, неправда. Хитрощі не вдіють чуда. Бо що папське — це облуда! (Фр., XIII, 1954, 396); Той голосочок Облуди не знає. Ним само серденько Мовить-промовляє (У. Кравч., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  7. облуда — ОБЛУ́ДА, и, ж. 1. розм. Удавання, лицемірство з метою обдурювання; фальш, неправда. Той голосочок Облуди не знає, Ним само серденько Мовить-промовляє (Уляна Кравченко); Яке життя, які діла і люди В його оповіданнях нешвидких, Яка дорога чесна... Словник української мови у 20 томах
  8. облуда — ОБОЛО́НКА (зовнішній вигляд, зовнішня форма чого-небудь, за якою криється певний внутрішній зміст), ОБЛУ́ДА діал. Коли відкинути містичну оболонку поеми (М. Лермонтова "Демон").. Словник синонімів української мови
  9. облуда — Облу́да, -ди, -ді; -лу́ди, -лу́д Правописний словник Голоскевича (1929 р.)