1. Словник української мови Грінченка

панна

Панна, -ни

ж.

1) Дѣва, дѣвица. Хвалиться конем перед королем, перед панною — гострою шаблею. н. п.

2) Барышня. Озвалася ясна панна, згорда руку простягаючи. К. Досв. Употребляется по отношенію къ дѣвушкѣ такимъ же образомъ, какъ слова пан, пані по отношенію къ мужчинѣ и женщинѣ. Бам, ясная панно, чолом до самих ніжок. К. ЧР. 103.

3) раст. Agaricus Necator. ум. панночка, паннуня, паннуненька, паннунечка.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. панна — па́нна іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. панна — Панночка, панянка; а. міс, мадмуазель, сеньйорита. Словник синонімів Караванського
  3. панна — -и, ж. 1》 Молода незаміжня поміщиця або дочка пана (у 1 знач.) у старих Польщі, Литві, дореволюційних Україні та Білорусі. || перен., ірон., зневажл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. панна — ПА́ННА, и, ж. 1. іст. Молода незаміжня поміщиця або дочка пана (у знач. 1) у давній Польщі, Литві, Україні і Білорусії. Було на хуторі погане Мале байстря, свиней пасло, Петрусем звалось... Словник української мови у 20 томах
  5. панна — БІЛОРУ́ЧКА розм. (той або та, хто цурається важкої чи брудної роботи, а також не призвичаєний до важкої, серйозної праці взагалі); ПАН ірон., ПАНИ́Ч ірон. (про чоловіка, хлопця); ПА́НІ ірон., ПА́НЯ заст., ПА́ННА ірон., ПАНЯ́НКА ірон. Словник синонімів української мови
  6. панна — Па́нна, -ни; панни́, панні́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. панна — ПА́ННА, и, ж. 1. Молода незаміжня поміщиця або дочка пана (у 1 знач.) у старій Польщі, Литві, дореволюційній Україні і Білорусії. Було на хуторі погане Мале байстря, свиней пасло, Петрусем звалось... Словник української мови в 11 томах