панна

БІЛОРУ́ЧКА розм. (той або та, хто цурається важкої чи брудної роботи, а також не призвичаєний до важкої, серйозної праці взагалі); ПАН ірон., ПАНИ́Ч ірон. (про чоловіка, хлопця); ПА́НІ ірон., ПА́НЯ заст., ПА́ННА ірон., ПАНЯ́НКА ірон. (про жінку, дівчину); ЧИСТОПЛЮ́Й зневажл. (той, хто цурається брудної роботи). Сашко так натренував м'язи рук, що вони в нього як у спортсмена. Віталик, правда, теж не якийсь там білоручка (О. Гончар); — Буди вже своїх панів, — наказав Йонька.- А то як зайду з кіссям, то я їх скоро підніму (Григорій Тютюнник); Чистоплюй... А-а, це колись ще в школі так назвав Віктора Іван.. за те, що Віктор відмовився їхати в колгосп копати картоплю (М. Зарудний). — Пор. ле́дар, песту́н.

ДІ́ВЧИНА (молода неодружена особа жіночої статі), ДІ́ВКА розм., ДІВУ́ЛЯ фам., ДІВА́ХА зневажл., ДІВЧИ́ЩЕ зневажл., ДІВЧИ́СЬКО перев. зневажл., ДІВЧИ́НОНЬКА пестл., ДІВЧА́ пестл., ДІ́ВА заст., поет., ДІВИ́ЦЯ заст., фольк., ірон., ЧЕЛЯДИ́НА діал.; ВІДДА́НИЦЯ розм., НЕВІ́СТА розм. (шлюбного віку); ПА́ННА, ПАНЯ́НКА, МАДЕМУАЗЕ́ЛЬ заст. (головним чином з привілейованих кіл суспільства; часто у звертанні до такої особи; також сучасне — перев. жарт., ірон.). Один з парубків вискочить із товпи, поцілує яку дівку й знова поринає. А дівчина оглядається та лається, а очі сміються (Г. Хоткевич); (Загуба:) Моя хрещениця Галя, мабуть, уже на відданні? (Палажка:) Атож! Дівуля на все село (Я. Мамонтов); — Ти ж розумієш... діваха одна... Ну, я тобі скажу, всякі у мене були, а такої ще не було... (Д. Ткач); Невже оце дівчисько з великими розгонистими бровами зуміло не тільки вилікувати його, а й сколихнути притуплені захопленнями почуття? (М. Стельмах); Край берега дівчинонька тихо походжає (Л. Глібов); Подай, дівча, човен і срібне весельце, Нехай сяду переплину, Де дівчина — серце (пісня); Співають діви на Дунаю... До Києва лунає спів (С. Крижанівський); — Побачили ми слід до вашого двору, аж тепер бачимо, що то не куниця, а красна дівиця (М. Грушевський); — Чесна і роботяща челядина. Ще дитина, а на все вважає (О. Маркуш); — Їй-бо, вже дівка (Христина), відданиця. Росту не багато — а краса є (М. Стельмах); Привіз (князь Володимир) собі з Корсуня нову жону, ромейську царівну Анну, перезрілу грекиню, яка пересиділася в невістах (П. Загребельний); (Гострохвостий:) Ті всі баришні не варті однієї вашої брови. Ви найкраща панна на всі Кожум'яки (І. Нечуй-Левицький); Тепер Люба — доросла панянка, вже не один панич потай заглядається на неї (П. Кочура); — Розповідай, — звелів єпископ. -- Самій тільки мадемуазель Кармелі... -- почав був Філіпп (О. Ільченко).