панна

ПА́ННА, и, ж.

1. іст. Молода незаміжня поміщиця або дочка пана (у знач. 1) у давній Польщі, Литві, Україні і Білорусії.

Було на хуторі погане Мале байстря, свиней пасло, Петрусем звалось; на придане Воно за панною пішло У генеральськеє село Свиней же пасти, безталанне (Т. Шевченко);

Та жених якось не знаходивсь, бо ні багачкою, ні красунею панна не була (М. Коцюбинський);

* У порівн. – Оселя наша новісінька, пишна, як та панна в нових строях (П. Кочура);

// перен., ірон., зневажл. Дівчина, яка виділяється розбещеною поведінкою, нетрудовими звичками, надто витонченими манерами і т. ін.

– Що буде вашій Одарці? – кажуть, – буде те, що й нам було! Чому ні? Хіба ваша Одарка велика панна, чи що? (Марко Вовчок);

// Дочка заможних батьків, хазяїв.

– Найду тобі рівню Хоч за морем синім, Або крамарівну, Або сотниківну, Таки панну, сину (Т. Шевченко).

2. заст. Ніжна, тендітна або гарно вбрана дівчина.

– Ось нате вам гостинця!.. Дітвора, дивлячись на незнайому панну, насторочилась якось (Панас Мирний);

Я ще був у школі. Висока, білява панна мене полюбила. Я перший раз дізнався, що мене дівчина любить (В. Стефаник);

У сні приходить ніжна панна йому в убранні дорогім... (В. Сосюра);

Незважаючи на всі пригоди, вона вернулась зрівноваженою, досвідченою жінкою, що тільки зовні зберегла подібність із колишньою ажурною панною (В. Підмогильний).

3. іст. Ввічлива форма звертання або згадування стосовно до молодих дівчат привілейованих верств населення старої Польщі, Литви, України і Білорусії.

– Добрий день вам, панно Маню! – обізвався я з уданим супокоєм і подав їй руку (О. Кобилянська);

– Де ж гори? Ах, боже, чого я турбуюсь, панна Юля вже знає до них дорогу... (М. Коцюбинський).

(1) Стара́ п́анна – те саме, що Стара́ ді́ва (див. ді́ва).

Вона була стара панна. Але не з тих старих паннів, засушених, набожних .. Навпаки, виглядала здорово і червоно (Л. Мартович);

Кожного дня тоді виходить ловити Романа з довгою лозиною стара панна-злючка (С. Васильченко).

△ (2) Нече́сані па́нни – декоративна рослина родини жовтцевих з пірчасторозсіченими листками, жовтими або голубуватими поодинокими квітами.

Між городиною в Бондарихи жартовлива рука бризнула квітами: королевий цвіт, кручені паничі, чорнобривці, майори, нечесані панни, царська борідка (С. Васильченко).