панна

Значення в інших словниках

1. панна — па́нна іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. панна — -и, ж. 1》 Молода незаміжня поміщиця або дочка пана (у 1 знач.) у старих Польщі, Литві, дореволюційних Україні та Білорусі. || перен., ірон., зневажл. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. панна — ПА́ННА, и, ж. 1. іст. Молода незаміжня поміщиця або дочка пана (у знач. 1) у давній Польщі, Литві, Україні і Білорусії. Було на хуторі погане Мале байстря, свиней пасло, Петрусем звалось... Словник української мови у 20 томах
4. панна — БІЛОРУ́ЧКА розм. (той або та, хто цурається важкої чи брудної роботи, а також не призвичаєний до важкої, серйозної праці взагалі); ПАН ірон., ПАНИ́Ч ірон. (про чоловіка, хлопця); ПА́НІ ірон., ПА́НЯ заст., ПА́ННА ірон., ПАНЯ́НКА ірон. Словник синонімів української мови
5. панна — Па́нна, -ни; панни́, панні́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. панна — ПА́ННА, и, ж. 1. Молода незаміжня поміщиця або дочка пана (у 1 знач.) у старій Польщі, Литві, дореволюційній Україні і Білорусії. Було на хуторі погане Мале байстря, свиней пасло, Петрусем звалось... Словник української мови в 11 томах
7. панна — Панна, -ни ж. 1) Дѣва, дѣвица. Хвалиться конем перед королем, перед панною — гострою шаблею. н. п. 2) Барышня. Озвалася ясна панна, згорда руку простягаючи. К. Досв. Словник української мови Грінченка