календар

календа́р

• календар

(від лат. calendarium, букв. — боргова книга, у якій вказувалися перші дні кожного місяця — календи, коли боржники у Старод. Римі мали сплачувати проценти)

- друковане видання, що містить відомості прорік, місяці й числа, дні тижня, осн. свята, інколи — окремі астрон. дані. К. випускають у вигляді книжок, журналів, плакатів, сувенірних і рекламних альбомів, зшитків (відривні або перекидні) тощо. Як один з каналів масової інформації популяризує також знання з різних галузей життя, публікує літ. твори, ілюстр. матеріали. Терміном "календар" означається і система лічення тривалих проміжків часу, в основі якої лежить періодичність зміни явищ природи, пов'язана з рухом небесних світил. Найдавніші з відомих К. — рим. місячні чисельники, що датуються 354 н. е. Попередниками східнослов'янських К. — місяцесловів є календарні орнаменти на глиняному посуді черняхівської культури (2 — 5 ст.) у вигляді геометричних фігур, розмішених у певній послідовності. У Київ. Русі за язичницьких часів роль К. відводилася ритуальним фібулам (металевим застібкам для одягу) з зображенням макрокосму, а після запровадження християнства (988) — святцям, Четьям-Мінеям, що містили молитви на кожен місяць і день. В Остромировому євангелії 1057 на початку окремих текстів зазначали день тижня та відповідне ім'я святого. Ізборник Святослава 1076 давав поради й повчав, що робити у "щасливі" й чого уникатив "чорні" дні. Подібні відомості вносилися до апокрифів. З часу прийняття християнства на Русі утвердилося літочислення "від створення світу". Вважалося, що від його початку до "Різдва Христового" минуло 5508 років. Новий рік святкували по-різному: 1 березня — у світському житті, 1 вересня — у церковному. Петро I спец. указом повелів з 1 січня вважати рік 7208/1699 — "від Різдва Христового" 1700 роком, тобто запровадив у Росії юліанський К., введений 46 до н. е. рим. імператором Юлієм Цезарем. Цей К. став офіційно діяти і на тер. України. Найдавніші літ. пам'ятки свідчать, що назви місяців у слов'ян. К. пов'язувалися з явищами природи, певним геогр. місцем. Січень, напр., звався січень (у місцевостях, де в цю пору наставав час рубати ліс), просинець — у пд. районах (де синіло, світлішало небо), студень — на півночі, де стояли люті морози. У більшості назв місяців в укр. К. збереглися до наших днів старослов'ян. язичницькі корені. З назвами місяців були зв'язані різні нар. звичаї, обряди, прислів'я, приказки, прикмети, господарські роботи. Перший друкований К. у Європі на 1448 видав нім. нар. мовою Й. Гутенберг. Першою спробою друкованого К., автором якого був український учений, вважається книжка "Прогностична оцінка 1483 року", випущена латинською мовою магістром Юрієм Дрогобичем (Котермаком) у Римі. Цей К. містив елементи астроном, знань, науково обгрунтований прогноз двох місячних затемнень, характеризував політ. становище в Європі, в т ч. на Україні. 1581 в Острозькій друкарні Івана Федорова вийшов короткий поетичний К. — "Хронологія" Андрія Римші. У ньому зазначено осн. церк. свята, кожному місяцю присвячено вірші, подано його назви трьом" мовами: лат., іврит ("по-гебрейську") і "простою" (тогочасною білорус.-укр. літ. мовоюі де зустрічаються укр назви місяців. 1700 Києво-Печерська друкарня випускає перший на території Рос держави "Календарь, или МЂсяцословъ". Згодом тут надр. "Полный христианский мЂсяцеслов з присовокупленіем разных статей російской истории, к киевской єпархій относящихся", у якому, крім церковних відомостей, подано покажчик київ. князів, моск. володарів, статті з історії, про церкви, монастирі тощо. 1720 Петро I заборонив поширювати україномовні К. і надалі повелів видавати місяцеслови, як і ін. л-ру на Україні, лише рос. мовою. Відтоді почалися відкриті утиски укр. культури царизмом. 1738 цар. уряд наказав спалити всі К., ввезені зі Львова, а народу "в Києві й усій Україні вживати російські календарі". З 1727 їх видавала переважно Рос. Академія наук. На західноукр. землях К. розвивався як двомовне видання ("Календар новий : львівський польський і руський на 1774 p.", почаївський "Календар польський і руський на 1775 р."). Перші К. живою укр. мовою вийшли 1850 у Львові, Пряшеві, Перемишлі, а 1904 — і в Києві (під назвою "Веселка"). Це знаменувало початок інтенсивного розвитку україномовної преси. 1865 завдяки реформі преси в Росії було здобуто право на випуск приватних К. Тоді ж видавець А. Андріяшев започаткував "Киевский народний календарь", що виходив по 1917. Подібні приватні К. виходили в Одесі ("Новороссийский календарь", 1867), Житомирі ("Волынский народный календарь", 1885 — 1906), Харкові ("Южно-русский сельскохозяйственный календарь", 1910 — 15) та ін. містах. На Зх. Україні "Народний календар" випускало львів. т-во "Просвіта" (1870 — 1939, з 1880 — "Календар „Просвіти""). У К. "Фуркало" (Коломия, 1869) уперше почали друкувати гумор. твори. На Закарпатті 1867 видано "Місяцослов", на Буковині 1874 — "Місяцеслов буковино-руський" (1886 — 1918 виходив як "Буковинський православний календар"). У підготовці багатьох випусків просвітянського К., редагованого В. Лукичем (Левицьким), брав участь І. Франко. Тут друкувалися поезії Т. Шевченка, С. Руданського, уривки з творів І. Нечуя-Левицького, О. Кониського та ін. І. Франко назвав цей К. "найбільш популярною українською книжкою в Галичині" (Франко І. Зібр. тв., т. 27. К., 1980, с. 99). Аналогічний К. київської "Просвіти" виходив 1907 — 08. У ньому опубліковано статті "Іван Котляревський", "Де ми і скільки нас" Б. Грінченка, "Про Тараса Шевченка" В. Доманицького. 1909 в Києві почав виходити одривний К. вид-ва "Час". Своєрідною антологією укр. поезії став полтав. "Календар „Україна" на 1914" Г. Маркевича. Змістовні видання з'явилися у Львові — "Робітничий календар" (1914 — 19) і "Селянський кооперативний календар „Товариш"" (1915 — 16). До возз'єднання з Рад. Україною на Буковині, Закарпатті виходили К., які вміщували чимало новинок худож. л-ри. У "Календарі на переступний рік 1928" (Ужгород, 1927) надр. вірші Ю. Федьковича, Марійки Підгірянки, О. Духновича, В. Гренджі-Донського та ін. Газ. "Карпатська правда" (Ужгород) видавала 1921 — 38 "Календар „Карпатської правди"", де знайомила трудящих Закарпаття з життям СРСР, зокрема Рад. України, вміщувала твори укр., чес., угор. письменників.

Після Жовтн. революції особливої гостроти набула необхідність календарної реформи. 24 січня 1918 В. І. Ленін підписав "Декрет про введення у Російській Республіці західноєвропейського календаря". Юліанський календар (старий стиль) було замінено на григоріанський (новий стиль). 1918 вийшли перші рад. К. "Советский календарь на 1919 год" і "Отрывкой советский календарь на 1919 год". З 1920, за рішенням ВУЦВК, починається систематичний випуск К. на Україні: відривних, настінних, кишенькових чисельників тощо. У 1944 — 49 Політвидав України випускав "Календар-довідник", пізніше — "Народний календар"; з 1957 тут виходить "Календар знаменних і пам'ятних дат", який подає короткі біографії та списки творів відомих письменників, л-ру про них. К. подібного типу виходять у ряді областей республіки: "Календар пам'ятних дат Волині" (Луцьк), "Календар знаменних і пам'ятних дат Закарпаття" (Ужгород) та ін. В Ужгороді виходить К. "Карпати" угор. мовою, який, крім творів угор. письменників, уміщує переклади з укр. л-ри. До 150-річчя від дня народження Т. Шевченка (1964) вид-во "Радянська Україна" випустило "Шевченківський календар"; у вид-ві "Дніпро" у формі К. вийшов "Літературний щоденник" (упоряд. М. Терещенко, 1966).

З 1946 випуск К. здійснює спеціаліз. Редакція укр. календарів та худож. листівок вид-ва "Радянська Україна". Щороку тут виходять відривні К. "Промінь" і "Нива", де вміщуються твори класиків укр. л-ри, багатонац. рад. та зарубіж. письменства. Календарі випускає також укр. діаспора. В 1894 — 1914 у США виходив "Календар Руського народного союзу в Америці". Значний матеріал про укр. письменників опубл. у К., що виходили для укр. населення за кордоном: "Календар для американських русинів на рік 1910" (Нью-Йорк); "Український народний календар „Світло"" (Буенос-Айрес, 1941) та ін., або виходять у наш час: "Лемківський народний календар" (США), "Український календар" (Польща), "Народний календар" (ЧСФР) та ін.

Літ.: Срезневский И. И. Северные резные календари. СПБ, 1874; Пчілка Олена. Українські календарі. "Рідний край", 1907, № 12; Селешников С. И. История календаря и хронология. М., 1972; Стрельський В. І., Титаренко П. Г. Історія календаря. К., 1975; Історія української дожовтневої журналістики. Львів, 1983; Рыбаков Б. А. Календарные "черты и резы". В кн.: Рыбаков Б. А. Язычество Древней Руси. М., 1987; Довгич В. А. Українське слово і цензура. "Соціалістична культура", 1989, № 9.

В. А. Довгич, Г. М. Яроменок.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. календар — календа́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. календар — [калеиндар] -ар'а, ор. -арем, м. (ў) -ар'і, р. мн. -ар'іў, д. -ар'ам Орфоепічний словник української мови
  3. календар — -я, ч. 1》 Покажчик (довідкова таблиця, книжка) з послідовним переліком усіх днів року за місяцями й поданням інших відомостей, пов'язаних із цими днями (історичні події, свята тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. календар — календа́р (від лат. calendarium, букв. – боргова книжка) 1. Покажчик усіх днів року з зазначенням днів відпочинку, свят або визначних подій. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. календар — 1. система відліку днів і довших відрізків часу, базується на 2 періодичних астрономічних явищах: циклі зміни пір року (пов'язаних із обертанням Землі навколо Сонця) і зміні фаз Місяця; 2. список днів усього року з поділом на тижні та місяці й позначенням свят. Універсальний словник-енциклопедія
  6. календар — Календа́р, -ря́, -ре́ві, -ре́м, в -рі́; -дарі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. календар — КАЛЕНДА́Р, я́, ч. 1. Довідкова таблиця або книжка з послідовним переліком усіх днів року за місяцями й поданням інших відомостей, пов’язаних із цими днями (історичні події, свята тощо). Прошу тебе, пришли мені.. український одривний календар на 1912... Словник української мови в 11 томах
  8. календар — рос. календарь 1. Система виміру часу, що ґрунтується на періодичності явищ природи, пов'язаних з рухом небесних тіл. Сучасний К. бере початок від юліанського К. (старий стиль), запровадженого Юлієм Цезарем у 46 р. до н.е. Eкономічна енциклопедія