1. Словник-довідник музичних термінів

хід

Вид структурно нестійкої частини форми, характерний для розробок, вступів, побічних тем, відзначаючись структурною дрібністю, секвенціями, униканням каденцій.

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хід — 1. Хресний хід, а не хода Іменники хід і хода збігаються у значенні “процес ходіння, ходьба; рух уперед”. Швидкий хід (швидка хода). Поступальний хід (поступальна хода). За “Словником труднощів української мови”, тільки хід вживається у значеннях:... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. хід — хід іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. хід — (прудкий) рух, хода, крок; ФР. ходьба <н. година ходу>, (поїзда) швидкість, (колони) похід, процесія, марш, (підземний) коридор, прохід, тунель, хідник, (парадний) вхід, (розмов) П. перебіг, процес, (думок) напрям, характер, (мотора) дія, п!... Словник синонімів Караванського
  4. хід — [х'ід] ходу, м. (на) хоуду, мн. ходие/ходи, ход'іў/хоудіў два ходие Орфоепічний словник української мови
  5. хід — 1. хода (жіноч. р.) 2. перебіг, розвиток Словник чужослів Павло Штепа
  6. хід — ХІД, хо́ду, ч. 1. Рух, переміщення кого-, чого-небудь у якомусь напрямі. Колись-то Лебідь, Рак та Щука Приставить хуру узялись. От троє разом запряглись, Смикнули – катма ходу... (Л. Глібов); Від бистрого ходу впрів [Мілько] (Л. Словник української мови у 20 томах
  7. хід — ходу, ч. 1》 Рух, переміщення кого-, чого-небудь у якомусь напрямі. || Відстань, яку можна пройти за певний час. || Швидкість руху, переміщення кого-, чого-небудь. Давати задній хід — а) рухатися назад, включивши передачу заднього ходу; б) (перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. хід — дава́ти / да́ти за́дній хід, жарт. 1. Відступати назад; відходити. До Катрі кинулось аж п’ять парубків, але .. Кіндрат .. водночас розкидав їх ліктями, зухвало гукнувши: — Давай задній хід, браточки (В. Кучер); — Чого мене сюди принесло?... Фразеологічний словник української мови
  9. хід — ВХІД (місце, отвір у стіні приміщення, споруди тощо, крізь які входять і виходять), ДВЕ́РІ, ХІД, ХІДНИ́К розм.; ПІД'Ї́ЗД (у будинку); ПОРТА́Л (архітектурно оформлений вхід до монументального будинку); ХВІ́РТКА (в огорожі двору). Словник синонімів української мови
  10. хід — Хід, хо́ду, на ходу́; хо́ди, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. хід — ХІД, хо́ду, ч. 1. Рух, переміщення кого-, чого-небудь у якомусь напрямі. Колись-то Лебідь, Рак та Щука Приставить хуру узялись. От троє разом запряглись, Смикнули — катма ходу… (Гл., Вибр., 1957, 34); Від бистрого ходу впрів [Мілько] (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах
  12. хід — Хід, хо́ду м. 1) Ходъ, проходь. Хід узенький та низький і дуже трудний. МВ. ІІ. 73. 2) Шествіе, движеніе впередъ. нема йому ходу. Не можетъ идти впередъ. О. 1862. IV. 85. Во мн. хо́ди — хожденіе. Словник української мови Грінченка