хід

дава́ти / да́ти за́дній хід, жарт. 1. Відступати назад; відходити. До Катрі кинулось аж п’ять парубків, але .. Кіндрат .. водночас розкидав їх ліктями, зухвало гукнувши: — Давай задній хід, браточки (В. Кучер); — Чого мене сюди принесло? Чи не дати задній хід, доки ще не пізно? (М. Рудь). 2. Несподівано зникати, тікати звідки-небудь. До якогось часу Яким Іванович вертівся тут .. і раптом як крізь землю провалився.— Мабуть, дав задній хід наш доповідач,— жартував Турган (Ю. Збанацький). 3. Відступати від своїх слів, дій, змінювати свої думки, переконання, позицію і т. ін. Замість того, щоб підтримувати добрим словом, він дав задній хід, звинувативши мене у всьому (З газети). да́ти за́днього хо́ду. — Він (Пилип Васюта) уже вступив було раз до колгоспу, але, як відомо, передумав. І от знову проситься .. Як будемо рішати? — Хай скаже, чого тоді дав заднього ходу,— вихопився молодий голос (І. Цюпа).

іти́ / піти́ в хід. Використовуватися, застосовуватися. Залітали комарі й до палат.. Світилося світло, і починалася запекла війна, йшли в хід рушники, сорочки, простирадла (Ю. Збанацький); Люто сперечаються солдати. Тут уже все пішло в хід: крики, гамір, погрози, лайка (О. Довженко).

на по́вний хід. Дуже інтенсивно, з максимальним напруженням, навантаженням. — Ну, так, я теж писав вірші на повний хід. Приємний відпочинок (Ю. Яновський); Прийшла весна. На повний хід ідуть роботи в рільничій бригаді (З газети); Людина-“маса” прагне за будь-яку ціну запустити державну машину на повний хід, щоб придушувати творчу меншість, яка їй, людині-“масі”, заважає повсюдно, в усіх сферах життя (Вісник НАНУ).

на по́вному (на по́внім) ходу́; по́вним хо́дом. 1.На великій швидкості. На повному ходу нас обганяє невеличкий, меткий всюдихід “газик” з червоним хрестом (В. Дарда); На ротному одежа затлілась, а він: “За мною, товариші!” і на повнім ходу з вогню та під насип, а ми всією командою за ним (О. Гончар); Поїзд уже йшов повним ходом (Іван Ле); // Дуже швидко. (Вася:) Одягайся ж скоріше, бо не встигнеш. (Іван:) Я зараз. Повним ходом (І. Микитенко). 2. Дуже інтенсивно, з максимальним навантаженням, напруженням або на всю силу, потужність. Вона вже працювала на повному ходу, не маючи змоги ні на мить лишатися бездіяльною (В. Собко); Переправа йшла повним ходом, на міст ломилися машини й вози з пораненими бійцями (О. Сизоненко); Зараз справа налагодилась, вантажі йдуть повним ходом (О. Гончар); Повним ходом розгорнулося будівництво “Мар’їнського моря”,— так назвали хлібороби нову водойму, яка споруджується в сухій балці річки Осика (З журналу). 3. Добре налагоджений, організований. Там, дома, довелося залишити все господарство на повнім ходу, скотину, хату, садок, сусідів — словом, усе (Г. Хоткевич).

пуска́ти / пусти́ти в хід. Застосовувати, використовувати що-небудь. Протягом години мінометникам кілька разів доводилося пускати в хід гранати, іти врукопаш (О. Гончар); Кілька ударів ножем розпушили землю. Рубін вигорнув її на себе і знову пустив у хід ніж (І. Сенченко).

свої́м хо́дом. 1. Пішки або з участю живої сили. Мені нічогісінько не потрібно, я піду своїм ходом, а якщо стомлюся в дорозі, то, може, якийсь кінний підвезе трохи (П. Кочура); Почувши, що десь на Тихому океані є гуляща земля, і пригадавши деякі мандри за молодих літ, запріг він, не довго думавши, свого мишастого коня й мовчки рушив на Схід “своїм ходом” у супроводі жінки Харитини й собаки Султана (О. Довженко). 2. За допомогою дії свого механізму, мотора (про машину). Чутка пішла, що з станції, десь аж за тридцять кілометрів звідси, прийде своїм ходом трактор і що тоді не треба вже на полі ні коней, ні меж (О. Довженко); “Експонати” (автомобільної виставки) з’їхались сюди з усієї України своїм ходом (З газети).

хід коне́м. Дії або прийом, спрямовані на досягнення якоїсь мети без конфронтації, конфліктних ситуацій. (Вадим:) Як по прямій не можна вже ні кроку, нанось удар зиґзаґом, з тилу, з боку! Є хід конем! (О. Левада); — Льоня Шляхтич — це був твій хід конем. Ну, не вийшло. Нічого страшного (П. Загребельний); Продавець Мокій .. зробив такий хід конем: спакувавши залежані товари в ящики, він виїхав з ними вранці до лісу, а під вечір, буцімто з бази, приїхав з ними до крамниці (З газети).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хід — 1. Хресний хід, а не хода Іменники хід і хода збігаються у значенні “процес ходіння, ходьба; рух уперед”. Швидкий хід (швидка хода). Поступальний хід (поступальна хода). За “Словником труднощів української мови”, тільки хід вживається у значеннях:... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. хід — хід іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. хід — (прудкий) рух, хода, крок; ФР. ходьба <н. година ходу>, (поїзда) швидкість, (колони) похід, процесія, марш, (підземний) коридор, прохід, тунель, хідник, (парадний) вхід, (розмов) П. перебіг, процес, (думок) напрям, характер, (мотора) дія, п!... Словник синонімів Караванського
  4. хід — [х'ід] ходу, м. (на) хоуду, мн. ходие/ходи, ход'іў/хоудіў два ходие Орфоепічний словник української мови
  5. хід — 1. хода (жіноч. р.) 2. перебіг, розвиток Словник чужослів Павло Штепа
  6. хід — Вид структурно нестійкої частини форми, характерний для розробок, вступів, побічних тем, відзначаючись структурною дрібністю, секвенціями, униканням каденцій. Словник-довідник музичних термінів
  7. хід — ХІД, хо́ду, ч. 1. Рух, переміщення кого-, чого-небудь у якомусь напрямі. Колись-то Лебідь, Рак та Щука Приставить хуру узялись. От троє разом запряглись, Смикнули – катма ходу... (Л. Глібов); Від бистрого ходу впрів [Мілько] (Л. Словник української мови у 20 томах
  8. хід — ходу, ч. 1》 Рух, переміщення кого-, чого-небудь у якомусь напрямі. || Відстань, яку можна пройти за певний час. || Швидкість руху, переміщення кого-, чого-небудь. Давати задній хід — а) рухатися назад, включивши передачу заднього ходу; б) (перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. хід — ВХІД (місце, отвір у стіні приміщення, споруди тощо, крізь які входять і виходять), ДВЕ́РІ, ХІД, ХІДНИ́К розм.; ПІД'Ї́ЗД (у будинку); ПОРТА́Л (архітектурно оформлений вхід до монументального будинку); ХВІ́РТКА (в огорожі двору). Словник синонімів української мови
  10. хід — Хід, хо́ду, на ходу́; хо́ди, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. хід — ХІД, хо́ду, ч. 1. Рух, переміщення кого-, чого-небудь у якомусь напрямі. Колись-то Лебідь, Рак та Щука Приставить хуру узялись. От троє разом запряглись, Смикнули — катма ходу… (Гл., Вибр., 1957, 34); Від бистрого ходу впрів [Мілько] (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах
  12. хід — Хід, хо́ду м. 1) Ходъ, проходь. Хід узенький та низький і дуже трудний. МВ. ІІ. 73. 2) Шествіе, движеніе впередъ. нема йому ходу. Не можетъ идти впередъ. О. 1862. IV. 85. Во мн. хо́ди — хожденіе. Словник української мови Грінченка