хід
ходу, ч.
1》 Рух, переміщення кого-, чого-небудь у якомусь напрямі.
|| Відстань, яку можна пройти за певний час.
|| Швидкість руху, переміщення кого-, чого-небудь.
Давати задній хід — а) рухатися назад, включивши передачу заднього ходу; б) (перен.) відступитися від своїх домагань, наполягань.
Давати хід — приводити в рух.
Давати ходу — поспіхом, швидко тікати або йти звідки-небудь.
З ходу — а) у русі, не зупиняючись; б) зразу, тут же.
На ходу — а) під час руху; б) продовжуючи рухатися, не зупиняючись; в) не відриваючись від якоїсь справи, якогось діла; нашвидку, попутно; г) зразу, дуже швидко; ґ) у дії.
Своїм ходом — а) те саме, що пішки; б) за допомогою роботи механізму, мотора (про машину).
2》 заст., уроч. Похід, процесія.
Полонинський хід — супроводжуване піснями та обрядами виганяння худоби з села на полонини навесні.
Хресний хід — процесія з хрестами, корогвами, іконами.
3》 Характер переміщення, спосіб, манера ходити; хода.
4》 Коридор чи тунель, що служить для переміщення куди-небудь; прохід.
|| Лаз, прохід, виритий звірами, черв'яками в землі або черв'яками в дереві, плоді і т. ін.
5》 Місце, отвір у стіні приміщення, споруди, крізь які входять куди-небудь і виходять звідкись; вхід.
|| Частина приміщення, що служить для входу та виходу з нього.
|| Прохід, що з'єднує різні частини одного приміщення або сусідні будівлі.
|| Шлях, дорога куди-небудь. Чорний хід.
6》 перен. Перебіг, розвиток, здійснення чого-небудь у часі. Хід подій. Хід бою.
|| Напрям, характер чого-небудь.
|| Розвиток сюжету, дії художнього твору.
|| Етап розв'язання задачі.
В (у) ході чого — під час, у процесі чого-небудь.
7》 Дія, робота, здійснювана машиною, механізмом і т. ін.
|| Повний технологічний процес, що здійснюється в чому-небудь; цикл.
|| Звуки, утворювані дією механізму.
В ходу що — у вжитку, в обігу, поширене що-небудь.
Іти (піти) в хід — починати широко застосовуватися, використовуватися.
На холостому ходу — а) без будь-якого навантаження, без корисної виробничої дії, роботи; б) без належних результатів, бажаних наслідків: безрезультатно.
Пускати в хід — починати застосовувати, використовувати що-небудь.
Робочий хід — корисна робота механізму або його частини.
Холостий хід — робота механізму або його частини без будь-якого навантаження, без корисної виробничої дії.
8》 перен. Певний прийом, маневр, дія для досягнення чого-небудь.
9》 Черговий виступ гравця в картярській, шаховій, шашковій і т. ін. грі. Хід конем.
10》 Нижня ходова частина воза або інших транспортних засобів.
|| Нижня ходова частина пристрою, який рухається за допомогою власного двигуна.
|| Переміщення рухомої частини механізму від одного крайнього положення до іншого. Хід преса.
|| Відстань, на яку ця частина переміщується.
|| розм. Нижня частина взуття; підошва. Взуття на гумовому ходу.
11》 кому. Можливість увійти, пройти куди-небудь.
|| перен. Можливість домогтися чого-небудь у житті, діяльності тощо.
Давати хід чому — направляти в належне місце для розгляду, виконання (справу, клопотання тощо); сприяти здійсненню чого-небудь.
Не давати (не дати) ходу кому — а) не пускати кого-небудь кудись; б) не давати можливості кому-небудь виявити свої здібності, показати себе; ставати в чомусь кому-небудь на перешкоді; в) надокучати чим-небудь комусь.
12》 муз. Зміна, поворот у мелодії, музичній темі; музична фраза, фігура, що служить переходом від однієї музичної теми до іншої.
Значення в інших словниках
- хід — 1. Хресний хід, а не хода Іменники хід і хода збігаються у значенні “процес ходіння, ходьба; рух уперед”. Швидкий хід (швидка хода). Поступальний хід (поступальна хода). За “Словником труднощів української мови”, тільки хід вживається у значеннях:... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- хід — хід іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- хід — (прудкий) рух, хода, крок; ФР. ходьба <н. година ходу>, (поїзда) швидкість, (колони) похід, процесія, марш, (підземний) коридор, прохід, тунель, хідник, (парадний) вхід, (розмов) П. перебіг, процес, (думок) напрям, характер, (мотора) дія, п!... Словник синонімів Караванського
- хід — [х'ід] ходу, м. (на) хоуду, мн. ходие/ходи, ход'іў/хоудіў два ходие Орфоепічний словник української мови
- хід — 1. хода (жіноч. р.) 2. перебіг, розвиток Словник чужослів Павло Штепа
- хід — Вид структурно нестійкої частини форми, характерний для розробок, вступів, побічних тем, відзначаючись структурною дрібністю, секвенціями, униканням каденцій. Словник-довідник музичних термінів
- хід — ХІД, хо́ду, ч. 1. Рух, переміщення кого-, чого-небудь у якомусь напрямі. Колись-то Лебідь, Рак та Щука Приставить хуру узялись. От троє разом запряглись, Смикнули – катма ходу... (Л. Глібов); Від бистрого ходу впрів [Мілько] (Л. Словник української мови у 20 томах
- хід — дава́ти / да́ти за́дній хід, жарт. 1. Відступати назад; відходити. До Катрі кинулось аж п’ять парубків, але .. Кіндрат .. водночас розкидав їх ліктями, зухвало гукнувши: — Давай задній хід, браточки (В. Кучер); — Чого мене сюди принесло?... Фразеологічний словник української мови
- хід — ВХІД (місце, отвір у стіні приміщення, споруди тощо, крізь які входять і виходять), ДВЕ́РІ, ХІД, ХІДНИ́К розм.; ПІД'Ї́ЗД (у будинку); ПОРТА́Л (архітектурно оформлений вхід до монументального будинку); ХВІ́РТКА (в огорожі двору). Словник синонімів української мови
- хід — Хід, хо́ду, на ходу́; хо́ди, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- хід — ХІД, хо́ду, ч. 1. Рух, переміщення кого-, чого-небудь у якомусь напрямі. Колись-то Лебідь, Рак та Щука Приставить хуру узялись. От троє разом запряглись, Смикнули — катма ходу… (Гл., Вибр., 1957, 34); Від бистрого ходу впрів [Мілько] (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах
- хід — Хід, хо́ду м. 1) Ходъ, проходь. Хід узенький та низький і дуже трудний. МВ. ІІ. 73. 2) Шествіе, движеніе впередъ. нема йому ходу. Не можетъ идти впередъ. О. 1862. IV. 85. Во мн. хо́ди — хожденіе. Словник української мови Грінченка