бідний

БІ́ДНИЙ, а, е.

1. Який живе в нужді, нестатках; убогий; протилежне багатий.

Я бідний та хворий, але, Боже, спасіння Твоє мене чинить могутнім! (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Забачать – ти вбогий, бідний чоловік, так іди собі цілий, як був – і пучкою до тебе не доторкнуться (Марко Вовчок);

// Недостатньо забезпечений матеріально; небагатий, незаможний.

Кирило Іванович Голуб .. був з самого бідного полупанського роду (Панас Мирний);

// у знач. ім. бі́дний, ного, ч. Убога людина, бідняк.

Бідний піт ллє, а багатий його кров п'є (прислів'я);

Та багатому багато його [щастя] треба, а бідному й то гаразд, коли буде що назавтра кусати (Панас Мирний).

2. Такий, як у бідняка, власт. біднякові; недорогий, непишний.

На дівчині була дуже бідна одежа: рукави на сорочці були ледве поцяцьковані попівкою та маленькими блідими зірочками (І. Нечуй-Левицький);

Гнат дивився на свою хату й не пізнавав її. Хата наче покращала, побільшала, з бідної хатини стала багатою світлицею (М. Коцюбинський).

3. Невеликий кількістю, недостатній.

На верхових болотах розвиваються лише рослини, пристосовані до дуже бідного харчування (з наук.-попул. літ.);

// На якому не буває гарних врожаїв (про ґрунт); неврожайний.

За хороших умов росту лісонасадження проріджують кожні 4–5 років, а на бідних ґрунтах – через 6–7 років (із журн.).

4. Який має в незначній кількості потрібні риси, ознаки.

Бідна фантазія;

// Невиразний, одноманітний (про мову, художні засоби і т. ін.).

Чого ж дума така пишна? Чого ж слово таке бідне? (С. Руданський).

5. на що, чим. Який має, містить мало або недостатньо чого-небудь (перев. необхідного).

Такий блідий, бідний вражіннями [враженнями] день! (М. Коцюбинський);

У нас кінчився період, бідний на фільми (О. Довженко);

Занадто поспішне, бідне на паузи, монотонне мовлення збіднює промову, стомлює слухача (з наук.-попул. літ.);

Венозна, бідна на кисень кров потрапляє в праву частину серця (з навч. літ.).

6. Який викликає співчуття; нещасний, бідолашний.

А що тих бідних покриток Пустив [управитель] по світу з байстрюками! (Т. Шевченко);

Раз якось хмара наступила, Схопилась буря і зломила Деревце бідне з корінцем (Л. Глібов);

Бідній сиротині без батька темний, непривітний світ! (І. Франко);

– Бідні ви, куме Василю! – казала сваха Горпина (Б. Лепкий);

Тетяна жалісливо промовляла до нього [Костя]: – Сиріточка бідний... (В. Винниченко);

* Образно. Ой, на балі веселая Музиченька грає, Конвалії та музика Бідне серце крає (Леся Українка).

◇ Бі́дна голі́вонька (голова́) див. голі́вонька;

(1) Бі́дний, аж си́ній – дуже бідний.

Він же бідний, бідний, аж синій, навіть хати не має (М. Стельмах);

– Он недавно в одного чоловіка з сусіднього села хату спалили. А він же такий бідний, аж синій (М. Ю. Тарновський);

(2) Бі́дний (небага́тий) на ро́зум, ірон. – тупий, нетямущий.

Хто бідний на розум, хай прийде сюди (Біблія. Пер. І. Огієнка);

– Ой, – каже [Голота], – татарине, ой .. бородатий! Либонь же ти на розум небагатий: ще ти козака у руки не взяв, А вже за його [нього] й гроші пощитав [полічив] (з думи);

– Та не хотілося б постати перед князем і мужем своїм такою бідною на розум, як постали оце переді мною ви (Д. Міщенко).