бідний

БІ́ДНИЙ (який живе в нестатках), УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ), НЕІМУ́ЩИЙ книжн., заст., ЗЛИДЕ́ННИЙ підсил., НУЖДЕ́ННИЙ підсил., ГО́ЛИЙ підсил. розм., НИ́ЩИЙ підсил. заст., ОБІ́ДРАНИЙ (ОБДЕ́РТИЙ) підсил. розм., ГОЛОДРА́НИЙ зневажл., ГОЛОПУ́ЗИЙ зневажл., ЗАДРИ́ПАНИЙ зневажл., МІЗЕ́РНИЙ заст. зневажл., ГОЛОДРА́БИЙ діал. зневажл. Повернувшись із служби, Павло оженився на Явдосі тому, що вона була такою бідною, як і він (Григорій Тютюнник); В одному селі жив собі убогий чоловік Петро Клепало з жінкою Марусею (І. Нечуй-Левицький); К іменитим панам, К неімущим старцям, К козакам-молодцям, К чорнобровим дівкам, У душах, у серцях Тугою-лучиною, пісне, заньмися! (М. Костомаров); (Дід Вакула:) Аж і Гриць тут коло мене — Се таке хлоп'я злиденне, Сиротисько, без кута (І. Франко); Навпроти, на повалених велетнях-смереках сиділи нужденні дроворуби, хто голим тілом світив, хто в сірятині (І. Драч); — Чи гаразд у їх господі? — Де там! такі стали голі (Марко Вовчок); Воскресну нині! Ради їх, Людей закованих моїх, Убогих, нищих... (Т. Шевченко); Попи до послуху схиляли Своїх обідраних братів (М. Гірник); — Скажи нам, чого це від вас, з Туреччини, тісниться до нас така сила обдертого робучого (робочого) люду..? (М. Коцюбинський); Його попихачі, заскочені такою нежданою милістю воєводською до голодраного пройдисвіта, мовчки посунули з каплиці слідом за Стрижаком (П. Загребельний); Вожакувати над валкою зголосився Нестір Цимбал, вічний заробітчанин, ..єдине багатство якого складалося з купи дітей, дрібної та голопузої династії Цимбалів (О. Гончар); У Тодора Гранчака розцвітає обличчя: — Хвалити Бога, що в нас багатий, а не задрипаний пан: буде що ділити людям (М. Стельмах); — Об Олексіївні, ось об Галочці, і думати не смів. Хто вона, і хто я, мізерний (Г. Квітка-Основ'яненко): — Пор. 1. небага́тий.

БІ́ДНИЙ (який відзначається бідністю, властивий біднякам), УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ) підсил., ЗЛИДЕ́ННИЙ підсил., МІЗЕ́РНИЙ підсил., НУЖДЕ́ННИЙ підсил., ЖАЛЮ́ГІДНИЙ підсил., ЖЕБРА́ЦЬКИЙ підсил. А зараз я такий сумний, як над пожарищем лелека, в хатині бідній і чужій в снігах закинений далеко (В. Сосюра); Люди довкола горнулися в свій подертий убогий одяг (Л. Смілянський); Параска, ..недовго побідувавши біля розореного злиденного господарства, перейшла до міста (В. Еллан-Блакитний); Старі "балабусти" зібрали з столиків бублики й булки, покриті пилом, увесь свій мізерний крам (М. Коцюбинський); Узір думок, дівоцьких мрій свавілля Я гаптувала шовком огняним І в день свого нужденного весілля Убогу хату розцвітила ним (М. Бажан); Святковий стіл з цілою батареєю різноманітних пляшок мав чудовий вигляд, особливо після жалюгідних столів, за якими щодня обідали орські командири (З. Тулуб); Все.. мало якийсь немов засоромлений, жебрацький вигляд (Леся Українка). — Пор. 2. небага́тий.

БІ́ДНИЙ (обмежений у якому-небудь відношенні), УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ) підсил., ЖАЛЮ́ГІДНИЙ підсил., ЗЛИДЕ́ННИЙ підсил., МІЗЕ́РНИЙ підсил., НІКЧЕ́МНИЙ підсил., НУЖДЕ́ННИЙ підсил.; СКУПИ́Й (недостатній щодо кількості, якості і т. ін.); ХУДИ́Й рідко (про ґрунт, рослинність). Серед шалених прерій і в тундрі, де сивіє бідний мох, Нам світять Гейне, Тютчев, Архілох (М. Рильський); І писака лише переказав.. розмову з художником. Убогим юмором (гумором) заквітчав він проект художника (Ю. Яновський); Нахиляється однорукий солдат, зриває щуплий, жалюгідний колосок (О. Довженко); Кирило пожалів беззахисного, затурканого хлопця і дав йому двадцять ногат з свого злиденного запасу (А. Хижняк); З'явився генерал Новицький, шеф київських жандармів, людина з мізерною освітою, грубий, жорстокий і тупуватий (І. Драч); Літа минали, старість усе дужче добивали, нікчемний скарб тяжко збивався та помалу, по крихті... (Марко Вовчок); Я тільки тепер побачив село — нужденну купку солом'яних стріх (М. Коцюбинський); Пенсія була досить скупа, посторонні заробітки ще скупіші (І. Франко); Садок хирлявий, шпитальний — сім пар калік дерев, худі кущики, мов витягнені з солдатської юшки (Г. Хоткевич). — Пор. 1. незначни́й, 2. нікче́мний.

БІДНЯ́К (бідна, убога людина), БІ́ДНИЙ, УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ), БІДА́К розм., БІДА́Р розм., НЕІМУ́ЩИЙ книжн., заст., ЗЛИ́ДАР підсил., ЗЛИ́ДЕНЬ підсил. розм., НУЖДА́Р підсил. розм., ГО́ЛИЙ підсил. рідше, ЖЕБРА́К зневажл., СТА́РЕЦЬ зневажл., ГОЛОДРА́НЕЦЬ зневажл., ГОЛЬТІПА́КА (ГУЛЬТІПА́КА) зневажл., БЕЗШТА́НЬКО зневажл., ГОЛОШТА́ННИК (ГОЛОШТА́Н) (ГОЛОШТА́НЕЦЬ) (ГОЛОШТА́НЬКО) зневажл., ОБІ́РВАНЕЦЬ зневажл., ОБІ́ДРАНЕЦЬ зневажл., ОБША́РПАНЕЦЬ зневажл., ХАРПА́К зневажл., ШАРПА́К зневажл., ЗЛИДО́ТА лайл., НЕТЯ́ГА заст., НИ́ЩИЙ заст., СІРО́МА заст., СІРОМА́ХА заст., ГОЛЯ́К заст. зневажл., ЛА́НЕЦЬ заст. зневажл., СІРЯ́К заст. зневажл., ЛИЧА́К заст. зневажл., КОСТОГРИ́З (КОСТОГРИ́ЗА) заст. зневажл., КАПА́РНИК зах., ГОЛОДРА́БЕЦЬ діал. зневажл., ЛАЙДА́К діал. зневажл., МІЗЕРА́К діал. зневажл., ПА́УПЕР книжн. Бідняки потіють, а пани з того жиріють (прислів'я); Серед бідних ще, правда, зустрінеш співчуття (О. Гончар); Були багаті і убогі, Прямі були і кривоногі, Були видющі і сліпі (І. Котляревський); Він у сім'ї був п'ятий син, Бо бідакам щастить на діти (М. Рильський); Конфісковане глитайське майно звозили до сільської ради, де дід Улян Хвалений розподіляв його поміж бідарів (В. Логвиненко); Прийди ж до нього у нужді, проси голодний сухаря, неімущий свитини — єй! і сухаря не дасть, і за руку виведе з хати, коли ще й у потилицю не стукне (Г. Квітка-Основ'яненко); Пригадалося, як бідував його батько, — вічний злидар і наймит (О. Гуреїв); — І в мене, Мар'яно, нічого нема. Я такий же злидень, як ти! (М. Стельмах); Що ти з них візьмеш? Ні кола ні двора. Харпаки, злидні! (М. Коцюбинський); Чому блиском, жаром душі не дозволено мені огріти, окрасити життя тих мас нуждарів..? (У. Кравченко); До волі, бідні, босі й голі! не час сидіти у норі (П. Тичина); — Тебе хотять (хочуть) сватать багатирі, а не такі жебраки, як ми самі (І. Нечуй-Левицький); — Чого ти чванишся? Старці, злидні, животи з голоду присохли до спини, а воно приндиться... Кажу, наймай (Гафійку), каятимешся потім (М. Коцюбинський); — Гей ви, хлопи, голодранці, безштаньки, торботруси! — крикнув Самійло Лащ, вискочивши наперед на коні. — Гайда на панщину! Гайда до свиней! (І. Нечуй-Левицький); — Маріє Іванівно? Що за пасаж! На возі! В товаристві цих гольтіпак? (О. Полторацький); — Я, синку, не тутешній, а з Росії родом. А тоді нашому братові, селянинові, скрізь однаково трудно жилось... Ну от і послав мене батько сюди, у Кривий Ріг, разом з іншими такими самими голоштанниками (Д. Ткач); — Геть, голоштанці! — ревли вони (майстри) (З. Тулуб); "Голоштанько Мірошниченко вже крутить селом, як циган сонцем", тоскні і лихі думки підігрівають злобу (у Митрофана) (М. Стельмах); — Нас люди обсміють, назвуть нас харпаками, обідранцями. Під такі палати вона під'їхала б з діжками, рогачами! (І. Нечуй-Левицький); Діставши прочухана від Гриценка, він крикнув йому: "Обшарпанець ти, і батько в тебе тільки Крути-Гаврило, а мій — начальник, кишне твого старого чорта з роботи, тільки пух полетить" (І. Сенченко); Чому ніщо не пливе до рук? Чому я шарпак, злидар? (Б. Харчук); — Тобі землі забажалося, чортова злидота, ну та на, получай! — і, заграбаставши в жменю землі, почали (бандити) набивати нею Ониськові рота... (І. Цюпа); Велика честь усякому нетязі Кармелюком стати (В. Кучер); — Лихо, Христе, за таким заміжжям. Коли б знала, краще з посліднім нищим зв'язалася, ніж з ним (Панас Мирний); У широкім степу в бою поліг він головою. З тисячами інших сіром (А. Головко); А в іншого сіромахи Ні хати, ні поля, Тільки торба, а з торбини Виглядає доля, Мов дитинка (Т. Шевченко); Збиралася на раду найвідчайдушніша частина козацького товариства — сірома, безхалупні голяки, з якими начальству найважче було про що-небудь домовитись (С. Добровольський); "Перші, кажуть, любощі — дурниця... А прохолоне серце, підуть докори та перекори: ланець, голодранець!.." (Панас Мирний); Сказали б просто — дурень лає За те, що сам крепак, Неодукований сіряк (Т. Шевченко); (Чичеря:) Ти як хочеш, а я дочки за голодрабця на віддам (І. Карпенко-Карий); — Я лайдак. Пропив усе до нитки. І полотно пропив (В. Стефаник).

НЕБАГА́ТИЙ (про людину — зі скромними достатками), БІДНУВА́ТИЙ розм., МАЛОМАЄ́ТНИЙ заст.; НЕЗАМО́ЖНИЙ, НЕЗАБЕЗПЕ́ЧЕНИЙ (який не має достатніх засобів існування). (Максим:) Не віддасть (мати) тебе за мене, бо я небагатий (М. Кропивницький); — Коней немає. Пробачте, безкінні ми, ..біднуваті люди (О. Довженко); Грицько, син залізничного сторожа, чоловіка незаможного і дуже сімейного, ще змалечку зазнав нужди та бідування (С. Васильченко); — Він має ще дві незабезпечені доньки дома (О. Кобилянська). — Пор. 1. бі́дний.

НЕБАГА́ТИЙ (належний або властивий небагатим людям), НЕЗАМО́ЖНИЙ, БІДНУВА́ТИЙ розм.; НЕЗАБЕЗПЕ́ЧЕНИЙ (з відсутністю достатніх засобів існування); СКРО́МНИЙ (без претензій на багатство, розкіш і т. ін.). Середина Семенової хати. Все збіжжє (збіжжя) новесеньке, хоч і небагате (М. Кропивницький); Незаможне господарство; Люди.. оповідали про найменші подробиці свого часом ще важкого і біднуватого життя (В. Кучер); Рік тяжкої праці, незабезпеченого життя не може промайнути блискучим метеором (Л. Яновська); На не дуже бучному, скромному весіллі.. Михайло навіть випив більше, ніж дозволяв собі (О. Копиленко). — Пор. 2. бі́дний.

НЕЗНАЧНИ́Й (за розміром, обсягом, кількістю, силою вияву тощо), НІКЧЕ́МНИЙ підсил.; ОБМЕ́ЖЕНИЙ, СКРО́МНИЙ, МІЗЕ́РНИЙ підсил. (за розміром, кількістю, результатами); НЕВЕЛИ́КИЙ, МАЛИ́Й підсил., МАЛЕ́НЬКИЙ підсил. (за кількістю, силою вияву); НЕЧИСЛЕ́ННИЙ (за кількістю); НЕГУСТИ́Й розм. (про гроші, заробіток); НЕВИСО́КИЙ, НИЗЬКИ́Й підсил. (який не досягнув більш або менш значного розвитку, невеликий щодо кількості, сили, інтенсивності). Хтось із бійців ненароком торкнув у сутінках руку Брянського, і його пістолет вистрілив від того незначного руху (О. Гончар); — Так, мій добрий ака, заробітки нікчемні. Перебиваєшся, як аллахові угодно — з копійки на копійку (І. Ле); Кожний робітник, очевидно, педантично виконував якусь певну й обмежену частку загальної роботи (Ю. Смолич); Скромні заробітки; Гармату поставлять на п'єдестал як пам'ятник епохи гордих своїх діянь і дивитимуться на неї з усміхом, дивуючись її скромним розмірам (О. Довженко); Марія Голуб.. дивилась на мізерний вилов риби і журно хитала головою (В. Кучер); Вона ("армія" І. В. Мічуріна) одержала вже ряд блискучих перемог у невеликих сутичках з супротивником (О. Довженко); Зять закупив на харчування бурлак багато тарані за дуже малу плату (І. Нечуй-Левицький); Маленький гурток подорожніх притих (Леся Українка); Чорносотенці розігнали нечисленну самоохорону з робітників та інтелігенції (Ю. Смолич); — З чим ще можна зрівняти таку дурість: поїхати на свої негусті гроші на Камчатку (М. Стельмах); Низькі темпи розвитку; Їхати на низькій швидкості. — Пор. 3. бі́дний, 1. мали́й, 3. мали́й, 2. слабки́й.

НЕЩА́СНИЙ (який не має в житті щастя, радості, який перебуває в горі, біді й викликає співчуття, жаль), БІ́ДНИЙ, БЕЗТАЛА́ННИЙ, БЕЗЩА́СНИЙ рідше, БЕЗДО́ЛЬНИЙ фольк., СЕРДЕ́ШНИЙ (СЕРДЕ́ЧНИЙ рідше), БІДОЛА́ШНИЙ розм., СІРОМА́ШНИЙ розм., ПОБІДЕ́ННИЙ заст.; НЕЩАСЛИ́ВИЙ (у якого життєві обставини склалися невдало, несприятливо); ГОРЬО́ВАНИЙ розм., ГОРОПА́ШНИЙ розм. (який живе в горі, біді); ЗЛОЩА́СНИЙ (який заслуговує на співчуття). Не винна ти, що я не маю долі, Не винна ти, що я така нещасна! (Леся Українка); Бідній сиротині без батька темний, непривітний світ! (І. Франко); І багата я, і вродлива я, Та не маю собі пари, Безталанна я (Т. Шевченко); На його кроки здалеку іржанням обізвалися коні... "Бідненькі вони, певне, пропадають від жаги, і ніхто ж не пожалів сердешну худобину" (М. Стельмах); Мотається, мотається батько сам... знесилений, стомлений, так сумує сердечний (А. Тесленко); — Знайшли той страшний табір, де тисячі бідолашних солдатів умирали за колючим дротом (І. Цюпа); Хто йшов до суду, хоч би правда сто раз була на його боці, тремтів і вважав себе нещасливим, бо "панського суду ніхто не певен" (І. Франко); — Приліг би ти, синку, відпочив трохи... То ж, певно, находився, то ж, видати, намерзся, горопашний (Ю. Збанацький); А скільки вже проплавало гусей там, де втонув злощасний Одіссей! (Л. Костенко). — Пор. 1. невда́тний.

НІКЧЕ́МНИЙ (позбавлений цінності, значення, нічого не вартий), МІЗЕ́РНИЙ, СУ́ЄТНИЙ (про справи, турботи тощо — незначний, пустий, дріб'язковий); ДЕШЕ́ВИЙ, КОПІ́ЙЧАНИЙ підсил. (який не має справжньої цінності й тому не заслуговує на увагу); НЕПОТРЕ́БНИЙ заст. (осудливо про людину, слова і т. ін.). Самотність! Гордощі! Які слова нікчемні! За пишним одягом який мізерний зміст! (М. Рильський); Людина єсмь.. мене гнітуть (гнітять) слаботи; Я чую їх, не сила ж утекти; Нікчемні мрії, суєтні турботи.. (П. Грабовський); Гнатися за дешевою популярністю; Дешеві дотепи; — Копійчана справа, — вставив своє Хоменків шуряк, — не варто звертати уваги... (Л. Смілянський). — Пор. 3. бі́дний, 2. незначни́й.