бідний
БІ́ДНИЙ, а, е.
1. Який живе в нужді, нестатках; убогий; протилежне багатий.
Забачать — ти вбогий, бідний чоловік, так іди собі цілий, як був — і пучкою до тебе не доторкнуться (Вовчок, І, 1955, 357);
// Недостатньо забезпечений матеріально; небагатий, незаможний.
Кирило Іванович Голуб.. був з самого бідного полупанського роду (Мирний, І, 1954, 149);
// у знач. ім. бі́дний, ного, ч. Убога людина, бідняк.
Бідний піт ллє, а багатий його кров п’є (Укр.. присл.., 1955, 3);
Та багатому багато його [щастя] треба, а бідному й то гаразд, коли буде що назавтра кусати (Мирний, IV, 1955, 287);
Ми йдемо походом гідним, — всім пригнобленим і бідним руку подаєм! (Тич., I, 1957, 167).
2. Такий, як у бідняка, власт. біднякові; недорогий, непишний.
На дівчині була дуже бідна одежа: рукави на сорочці були ледве поцяцьковані попівкою та маленькими блідими зірочками (Н.-Лев., II, 1956, 174);
Гнат дивився на свою хату й не пізнавав її. Хата наче покращала, побільшала, з бідної хатини стала багатою світлицею (Коцюб., І, 1955, 53).
3. Невеликий кількістю, недостатній.
Серед шалених прерій і в тундрі, де сивіє бідний мох. Нам світять Гейне, Тютчєв, Архілох (Рильський, II, 1946, 8).
4. Який має в незначній кількості потрібні риси, ознаки.
Бідна фантазія;
// Невиразний, одноманітний, з малим запасом слів (про мову, художні засоби і т. ін.).
Чого ж дума така пишна? Чого ж слово таке бідне? (Рудан., Тв., 1956, 56).
5. на що, чим. Який має, містить у собі мало, недостатньо чого-небудь.
Такий блідий, бідний вражіннями день! (Коцюб., III, 1956, 147);
У нас кінчився період, бідний на фільми (Довж., III, 1960, 8).
6. Який викликає співчуття; нещасний, бідолашний.
А що тих бідних покриток Пустив [управитель] по світу з байстрюками! (Шевч., II, 1953, 94);
Раз якось хмара наступила, Схопилась буря і зломила Деревце бідне з корінцем (Гл., Вибр., 1957, 112);
Бідній сиротині без батька темний, непривітний світ! (Фр., XIII, 1954. 55);
*Образно. Ой, на балі веселая Музиченька грає, Конвалії та музика Бідне серце крає (Л. Укр., І, 1951, 6).
Бі́дна [моя́ (на́ша і т. ін.)] голі́вонька (голова́) — уживається при вираженні відчаю, розпачу.
— Ганну сьогодні били, учора Параску.. Ой, матінко, коли б там не огледілись іще за мене! Ох, Усте, бідна наша голівонька! (Вовчок, І, 1955, 110).
Значення в інших словниках
- бідний — (який живе в нестатках), небагатий, убогий, злиденний, нужденний, жебрацький, (про селян) безземельний// бідний як мак на четверо, голий як бубон, голий як турецький святий. Словник синонімів Полюги
- бідний — бі́дний прикметник Орфографічний словник української мови
- бідний — (який живе в нужді, нестатках) [бідний] як мак начетверо; [бідний] мов (як, наче) церковна миша, жарт.; голий як бубон (як турецький святий, як пень); голіший од миші, рідко; ні за плечима ні перед очима у кого... Словник фразеологічних синонімів
- бідний — Убогий, незаможний, небагатий, нестатечний, о. босий і голий; (сирота) нещасний, бідолашний; (побут) злиденний, нужденний; (одяг) недорогий, непишний; (врожай) недостатній, малий; (- уяву) безкрилий; (- мову) невиразний, одноманітний; п!... Словник синонімів Караванського
- бідний — -а, -е. 1》 Який живе в нужді, нестатках; убогий; прот. багатий. || Недостатньо забезпечений матеріально; небагатий, незаможний. || у знач. ім. бідний, -ного, ч. Убога людина, бідняк. 2》 Такий, як у бідняка, власт. біднякові; недорогий, непишний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бідний — БІ́ДНИЙ, а, е. 1. Який живе в нужді, нестатках; убогий; протилежне багатий. Я бідний та хворий, але, Боже, спасіння Твоє мене чинить могутнім! (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
- бідний — бідний: ◊ набра́ти як бідний в торбу дістати стусанів, бути побитим (ср, ст): “Мільку, що з тобою? Та ж вони тебе злінчують”. Якраз у сам час ми спостереглися, бо ще хвилина, і він був би набрав як бідний в торбу (Домбровський)||дістати балабухів... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- бідний — Банкрут, безгрішний (без грошей), безгрунтий, бездомний, бездомник, бездомок, безземельний (про селян), безземельник, безкінний (т.с. Словник синонімів Вусика
- бідний — бі́дна голі́вонька (голова́). 1. зі сл. моя́, на́ша. Уживається для вираження відчаю, розпачу. Ганну сьогодні били, учора Параску, а завтра, мабуть, уже моя черга. Ой, матінко, коли б там не огледілись за мене!... Фразеологічний словник української мови
- бідний — БІ́ДНИЙ (який живе в нестатках), УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ), НЕІМУ́ЩИЙ книжн., заст., ЗЛИДЕ́ННИЙ підсил., НУЖДЕ́ННИЙ підсил., ГО́ЛИЙ підсил. розм., НИ́ЩИЙ підсил. заст., ОБІ́ДРАНИЙ (ОБДЕ́РТИЙ) підсил. розм., ГОЛОДРА́НИЙ зневажл., ГОЛОПУ́ЗИЙ зневажл. Словник синонімів української мови
- бідний — Бі́дний, -на, -не на що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)