біля

БІ́ЛЯ, прийм., з род. в.

1. Уживається на позначення місця; коло, близько, недалеко.

Ти знаєш.. Чого Еней приплив к Латину І біля моря поселивсь (І. Котляревський);

Під горою, Біля того гаю, Що чорніє над водою, Щось біле блукає (Т. Шевченко);

Герман опинився недалеко вівчарської колиби, що стояла .. біля обгородженої овечої кошари (І. Франко);

За садком, біля дороги, лежало глинище (П. Панч);

На корзині лежали розкидані книжки, а біля шафи – .. черевик (М. Хвильовий);

Ми лягли біля самої дороги (В. Винниченко);

// Уживається у знач. прийм. на, при.

Біля боку в Богуна висіла стара батьківська шабля (Іван Ле);

// Уживається у знач. прийм. над, коло при дієсловах працювати, клопотати і т. ін. та відповідних віддієслівних іменниках.

– Я не обіцяю вистачити другу частину [рукопису].., біля неї чимало треба попрацювати (Панас Мирний);

Соромно мені, що досі не зібрався .. подякувати за клопоти біля видання книжечок моїх (М. Коцюбинський);

Працювати треба було зранку до вечора: на своєму полі, біля хати, на заробітках... (О. Бердник);

// зі сл. ходити. Уживається у знач. прийм. коло, за.

Ну, то привезли до неї [пані] пупирку-бабу там уже біля неї ходити (з переказу);

Хата хоч старенька, та чепурна, біла – видно, біля неї ходили хазяйські руки (Панас Мирний);

Йому навіть жаль стало тих апаратів, він так довго ходив коло них, наче нянька біля дитини (М. Коцюбинський).

2. розм. Уживається на позначення приблизної кількості; близько.

Біля сотні озброєних мисливців-старовірів товпиться коло тайгової дзвіниці (О. Довженко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me