1. Словник української мови у 20 томах

відріддя

ВІДРІ́ДДЯ, я, с., рідко.

Те саме, що порі́ддя.

Завезене переселенцями поголів'я, переважно гронінгенське відріддя голландської породи, схрещувалося з місцевою поліською худобою (з навч. літ.);

Богатир спалив хату відьми, знищив її кляте відріддя і врятував дівчинку (з переказу).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відріддя — відрі́ддя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. відріддя — -я, с. 1》 с. г.Різновидність якої-небудь породи тварин. 2》 перен., зневажл. Лихе потомство, діти поганих батьків. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відріддя — хохл. (отродье) виродок виродок, кодло Словник чужослів Павло Штепа
  4. відріддя — ВІДРІ́ДДЯ, я, с. 1. с. г. Різновидність якої-небудь породи тварин. Важливо вивчити ті відріддя породи, які виділилися за їх продуктивністю (Соц. твар., 1, 1956, 29). 2. перен., зневажл. Лихе потомство, діти поганих батьків. Усі палії війни — це одріддя сатани (Укр.. присл.., 1955, 431). Словник української мови в 11 томах