1. Словник української мови у 20 томах

гиблий

ГИ́БЛИЙ, а, е, розм.

Непридатний, негодящий.

– Та й земля наша не така вже гибла, можна освоювати нові заболочені ґрунти (В. Козаченко);

Даються взнаки агресивні східні суховії, вже добираються до нас, перетворюють наш, зелений при дідах, острів у зализень бурої гиблої пустелі... (О. Гончар);

// Який загрожує загибеллю, приводить до загибелі.

– Правда ж, Романочку, ти не підеш на ту прокляту чужину, на те гибле бурлакування? (М. Стельмах);

Там колись мій шурин утопився, там гибле місце, я й не допливу (Л. Костенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гиблий — ги́блий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. гиблий — -а, -е, діал. Непридатний, негодящий. || Який приводить до загибелі. Гибле діло. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гиблий — ги́блий непридатний, негодящий (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. гиблий — ГИ́БЛИЙ, а, е, діал. Непридатний, негодящий. — Та й земля наша не така вже гибла, можна освоювати нові заболочені грунти (Коз., Сальвія, 1959, 11); // Який приводить до загибелі. Словник української мови в 11 томах