1. Словник української мови в 11 томах

гиблий

ГИ́БЛИЙ, а, е, діал. Непридатний, негодящий.

— Та й земля наша не така вже гибла, можна освоювати нові заболочені грунти (Коз., Сальвія, 1959, 11);

// Який приводить до загибелі.

— Правда ж, Романочку, ти не підеш на ту прокляту чужину, на те гибле бурлакування? (Стельмах, Хліб.., 1959, 142).

◊ Ги́бле ді́ло — погана справа.

— Їдь, дочко, не спізнюйся,— сказав Радивон.— Гибле то діло, коли людина кудись спізниться (Кучер, Трудна любов, 1960, 193).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гиблий — ги́блий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. гиблий — -а, -е, діал. Непридатний, негодящий. || Який приводить до загибелі. Гибле діло. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гиблий — ГИ́БЛИЙ, а, е, розм. Непридатний, негодящий. – Та й земля наша не така вже гибла, можна освоювати нові заболочені ґрунти (В. Козаченко); Даються взнаки агресивні східні суховії, вже добираються до нас, перетворюють наш, зелений при дідах... Словник української мови у 20 томах
  4. гиблий — ги́блий непридатний, негодящий (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт