горнути

ГОРНУ́ТИ, горну́, го́рнеш, недок.

1. що. Згрібати докупи що-небудь сипуче.

Прокіп лежить в калюжі, горне під себе землю однією рукою (Ю. Яновський);

Там, поміж них [дітей], твій син пісок в відерце горне (В. Сосюра);

Дівчата та жінки .. шугають з лопатами в руках серед ворохів пшениці, горнуть і горнуть, вантажачи очищене зерно в кузови машин (О. Гончар);

// Підбирати що-небудь граблями; гребти.

Андрій працює поруч однолітка Олекси, що має прізвище Крілик; горнуть граблями черепашки (В. Барка);

Христина .. завзято почала горнути висохле, аж крихке сіно (М. Стельмах);

// перен. Забирати, привласнювати.

– Ми оси, ми оси! Хто любить приноси, Хто любить чуже До себе горнути, .. Нехай нас пильнуєсь [пильнується], Бо тнемо жалом! (І. Франко);

– Як мені татко дарує срібні п'ятачки, то мамця їх ніколи не забирає, а твоя мати все собі горне (Леся Українка);

Фалдовські недавно прийшли в Україну. З дня на день багатіли, з дня на день землю під свою руку горнули (Б. Лепкий).

2. що. Гребти веслами; веслувати.

Човен ішов назад, дівчина завзято горнула воду (Г. Коцюба);

А Телесик їй: – Чую, чую, матінко, човник верну, човник повертаючи, воду горну – тут я ось, тут! (П. Тичина).

3. кого, що. Те саме, що пригорта́ти 1.

У перетику ходила По опеньки, Лимаренка полюбила Молоденька. Лимар кичку зашиває, Мене горне, обнімає, Молоденьку (Т. Шевченко);

Він горнув молоду жінку до себе й зазирав їй в очі (А. Кащенко);

– Відпочинь, дитино, а тоді ще трошки підійдемо. Вже недалеко – ось-ось за оцим горбочком, – і ніжно горнула до себе маленьке тільце (А. Головко);

// кого, що, перен. Привертати на свій бік, приваблювати до себе.

Вас горне до себе наука, просвіта, розумові замахи, а до життя, до громадських справ – вам немає діла! (Панас Мирний);

Одно мені дивно, – чим правдяни горнуть до себе своїх адептів? (Леся Українка);

Люди півночі, обідрані та босі.., горнули до себе робітників (Ю. Яновський).

4. що, рідко. Перегортати.

[Храпко:] От і забув .. Треба справитись в “Уставі”. (Бере книжку й, горнучи листки, шукає) (Панас Мирний).

◇ (1) Горну́ти під спід кого, що – підкоряти своїй волі, владі.

Нестримний був той наш похід. Ми йшли й горнули все під спід, Де я сьогодні панував, Там завтра інший плюндрував (М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Гете);

Гребти́ (загріба́ти, горну́ти) лопа́тою див. гребти́;

(2) Хоч лопа́тою горни́ (греби́, загріба́й і т. ін.) – дуже багато чогось.

Розуму – хоч лопатою горни (прислів'я);

Ти писав мені, що в Каневі цього добра [карасів] хоч лопатою горни (Т. Шевченко);

Отоді Клим і приглянувся до Онисьчиного залицяльника. Дуже привабливий, працьовитий .. А культури – хоч лопатою греби (М. Рудь);

Правдиво кажуть – гумору в народі хоч лопатою загрібай (О. Ковінька).