мандрувати

МАНДРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. Здійснювати мандрівку.

Раз якось навідався до його [нього] один італієць, з котрим Гельє, мандруючи, запізнався в Флоренції (М. Коцюбинський);

Вона [Л. Українка] через .. хворобу багато мандрувала (М. Рильський);

Майже два з половиною тисячоліття тому у гирлі Борисфена .. мандрував історик Геродот (С. Журахович);

Лицарі-братчики ще кілька разів мандрували до Хортиці й назад, з боями і втратами долаючи тяжкий шлях (О. Бердник);

Вiн вважає, що ти живеш вiдлюдником на якiйсь незаселенiй планетi чи просто мандруєш космосом на “Валькiрiї” (О. Авраменко);

// перен. Переноситися думками.

Вслухаючись [по радіо] у голос Москви, Михайло щовечора мандрував у свою молодість, у дитинство (П. Загребельний);

Ще напередоні я подумки мандрував до Нью-Йорка, Сінгапура й Сіднея (Б. Антоненко-Давидович);

Якуб умів яскраво розповідати, і Арсен в уяві мандрував з ним по безмежній Османській імперії (В. Малик).

2. розм. Іти, їхати.

Не знав Троянець ні один, Куди се так вони мандрують, Куди їх мчить Анхизів син (І. Котляревський);

Багато парубкiв, которi були завзятiшi, тiкали тодi вiд панiв та мандрували на Сiч, щоб битися за рiдний край разом з запорожцями (А. Кащенко);

Довелося йому чимало наголодуватися та натомитися, майже без відпочинку мандруючи пішки на північ (Д. Бузько);

Застебнувши комір шинелі, я мандрую напівтемними провулочками (П. Колесник);

Одного разу забрів до корчми пустельник. Він якраз мандрував до Києва на прощу і зайшов підкріпитися (Ю. Винничук);

// жарт. Іти, ходити на незначну відстань.

До церкви дзвін, А пан Охрім, Бувало, в шинк мандрує (П. Гулак-Артемовський);

Через тин мандрувала сусідська молодиця (Іван Ле);

// Відправлятися, вирушати в дорогу.

Виглянь, голубко, Та поворкуєм, Та посумуєм; Бо я далеко Сю ніч мандрую (Т. Шевченко);

Микола з товаришами мандрував з села (І. Нечуй-Левицький);

// перен. Пересуватися якоюсь поверхнею.

Ген унизу хвилюються череди вогненних язиків, там мандрує по землі полум'я (І. Багряний);

Горнятко поволі, майже непомітно мандрує столом. Завмирає лише тоді, коли зупиняється потяг (Ю. Андрухович);

Тобі тепло і приємно, її вуста мандрують по тобі, а ти обома руками гладиш її русяве волосся (О. Ірванець).

3. перен. Передаватися (про предмети).

І мандрує нова сокира з рук до рук (І. Франко);

Листівки мандрували від села до села (Д. Бедзик).