ми

МИ, нас, займ. особ. 1 ос. мн.

1. Уживається для називання двох чи багатьох осіб разом з тим, хто говорить.

Ми вкупочці колись росли, Маленькими собі любились (Т. Шевченко);

Сиділи ми при згаслому багатті усі гуртом, – а гурт нас був чималий (Леся Українка);

Ми вийшли з готелю: Сев, я й актор-тубілець (Ю. Яновський);

// Уживається на позначення групи людей, зв'язаних спільним походженням, заняттями, поглядами і т. ін., до якої входить і мовець.

Хто багатому дав його багатство? Ми, мужики. І звідки сила в нього? З нас, мужиків... (М. Коцюбинський);

[Мавка:] У лісі в нас нема свекрух ніяких (Леся Українка);

// Уживається для називання неозначеної особи.

Не так воно робиться, як нам хочеться (Номис);

[Панько:] Грошей заробили дещицю, але переконалися: що там найкраще, де нас нема (І. Карпенко-Карий);

Не страшний, моє дитя, нам час останнього походу – Без вороття (М. Рильський).

2. Разом з прийм. “з” та оруд. в. ім. або іншого займ. означає: я і ще хтось один.

[Перелесник:] Таж ми з тобою колись були товариші (Леся Українка);

Яблука доспіли, яблука червоні! Ми з тобою йдемо стежкою в саду (М. Рильський).

3. Уживається замість “я”.

4. жарт. Уживається замість займ. 2-ї або 3-ї ос. одн. в емоційно-експресивному мовленні.

Майка .. засоромлено уткнулась головою в коліна матері. – Ми ще маленькі, ще підростемо, – відповіла мати за доньку (Г. Коцюба).

(1) Між (межи́) на́ми [ка́жучи] – про що-небудь секретне, про те, що не слід говорити іншим.

Та й, межи нами кажучи, до чого нам тепер ті маніфестації (М. Коцюбинський);

– Хай це буде між нами, Женю, – говорив тоді Сіверцев, – але я пильно бережу зір... (О. Гончар);

[Ліда:] У тебе такі масштаби, Аркадій, – мені аж ніяково. Я ж в столиці – тільки між нами – ніколи ще не була (О. Корнійчук);

Не мені́ (нам і т. ін.) суди́ти див. суди́ти;

Потанцю́єш (потанцю́єте і т. ін.) [у ме́не (у нас)] [цига́нської халя́ндри] див. потанцюва́ти;

(2) У нас – у нашій сім'ї, країні, у нашому суспільстві тощо.

Недавно, недавно у нас в Україні Старий Котляревський отак щебетав; Замовк неборака (Т. Шевченко);

– Знаєш, Марку, не ті тепер люди, що перше. І в нас була забастовка (М. Коцюбинський);

– У нас робота для всіх знайдеться. Нудно буде сидіти склавши руки (П. Панч).