1. Словник української мови у 20 томах

мокрий

МО́КРИЙ, а, е.

1. Просякнутий водою.

Рукава по лікті були мокрі, із їх [тих] текла патьоками вода (І. Нечуй-Левицький);

Гордій Іванович сидів біля пічки, в якій сичали мокрі дрова (О. Копиленко);

// Покритий вологою.

– Івасю! що це з тобою? – ласкаво спитався Федір, дотримуючись [доторкуючись] мокрою рукою до його гарячої голови (Панас Мирний);

Босими закляклими ногами топталася [Катерина ] по мокрому камінні (С. Чорнобривець).

2. розм. З великою кількістю опадів; сирий, дощовий (про погоду).

Як на Мокрини (19 липця) буде дощ, то осінь буде мокра (Номис);

Нині чогось у мене нога болить .. Певно, од погоди, дуже нерівної, то мокрої, то холодної, з вітрами (М. Коцюбинський).

3. спец. Пов'язаний із застосуванням рідини (води, кислот і т. ін.).

Провели п'ять глибоких розпушувань міжрядь і одночасно підживлювали рослини, причому 2–3 підживлення робимо мокрим способом – гноївкою й аміачною водою (з наук. літ.).

Мо́кре від сліз обли́ччя див. обли́ччя;

(1) Мо́крий від по́ту – покритий, просякнутий потом.

Йому стало легше. Посвітлішали очі, тільки був він дуже кволий і мокрий від поту (А. Шиян);

Мо́крі від сліз о́чі див. о́ко¹.△ Мо́крий лиша́й див. лиша́й.

◇ [Аж] чупри́на мо́кра див. чупри́на;

[І] мо́крого мі́сця не зали́ши́ти (не лиши́ти) <[І] мо́кре мі́сце зали́ши́ти (лиши́ти)> див. залиша́ти;

(2) Мо́кра і суха́ спра́ва (д) див. спра́ва¹; Мо́кра спра́ва <�Мо́крий вчи́нок> <�Мо́кре ді́ло> див. спра́ва¹;

(3) Мо́кре мі́сце зоста́неться (д) див. залиша́тися;

Мо́крим рядно́м див. рядно́;

Мо́крим рядно́м накри́ти (вкри́ти, напа́сти, напну́ти, обпа́сти, напа́стися, наки́нутися і т. ін.) див. накрива́ти;

(4) Мо́крого мі́сця не зали́шиться (д) див. мі́сце;

Мо́крого мі́сця не зали́ши́ться (не ли́шиться, рідко не зоста́неться) <�Мо́кре мі́сце зали́ши́ться, ли́шиться, рідко зоста́неться> див. залиша́тися;

Накри́ти (вкри́ти, напа́сти, напну́ти, обпа́сти і т. ін) мо́крим рядно́м див. накрива́ти;

О́чі на мо́крому мі́сці див. о́ко¹;

[Ті́льки] мо́кре мі́сце лиши́лося (зали́ши́лося, рідко зоста́лося і т. ін.) див. мі́сце;

[Як (мов, ні́би і т. ін.)] мо́кра ку́рка (змо́клі ку́ри) див. ку́рка;

(5) Як (мов, ні́би і т. ін.) мо́кре (рідше ме́рзле) гори́ть, перев. з дієсл.:

а) дуже повільно, мляво, не поспішаючи і т. ін.

“Катре! – кажу їй, – так ти діло робиш, голубко, як мокре горить!” (Марко Вовчок);

І на полі .. жне – як мокре горить: вже й я, жінка, а понажинаю більше (А. Кримський);

Працювали вони, як мокре горить, а вільний від роботи час витрачали на якісь комбінації (С. Тельнюк);

В тому ж темпі, як мерзле горить, – взялися завдруге лагодити риштовання (О. Гончар);

б) без бажання, неохоче, абияк.

Вчилась [Настуся] як мокре горить; вчилась коли сама хотіла (І. Нечуй-Левицький);

Заповзятий та ретельний колись, тепер він домашню роботу .. робить як мокре горить (А. Іщук);

На лісозаводі Станіслава Крапивницького нічна зміна працювала, як мерзле горить (С. Чорнобривець);

в) повільно, погано і т. ін.

Чогось у нас робота йде мляво як мокре горить (І. Нечуй-Левицький);

– Щось у вас робота йде як мокре горить, – зауважив він (Г. Коцюба);

– І не гоїться? – Потроху як мокре горить (С. Добровольський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мокрий — (з вологою) змочений. Словник синонімів Полюги
  2. мокрий — мо́крий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. мокрий — (- дрова) сирий, намочений; (- підлогу) вологий; (- погоду) дощовий; мокренький, мокрісінький, мокруватий, мокрющий. Словник синонімів Караванського
  4. мокрий — Вимоклий, вільглий, водявий, водяний, водянистий, зволожений, замоклий, замочений, запотілий, змоклий, змокрілий, мокренький, мокресенький, мокрісінький, мокротний, мокруватий, намоклий, намочений, обмоклий, обмочений, переволожений, перемочений... Словник синонімів Вусика
  5. мокрий — [мокрией] м. (на) -рому/-р'ім, мн. -р'і Орфоепічний словник української мови
  6. мокрий — -а, -е. 1》 Просякнутий водою. || Покритий вологою. Мокре діло жарг. — убивство. 2》 розм. З великою кількістю опадів; сирий, дощовий (про погоду). 3》 спец. Пов'язаний із застосуванням рідини (води, кислот і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. мокрий — мокрий: ◊ ва́р'ят з мокрим ло́бом → вар'ят ◊ ва́р'ят з мокрою головою → вар'ят ◊ мокра робота → робота ◊ мокрий як хлющ → хлющ Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. мокрий — Мокрий дощу не боїться. Мокрому дощ не пошкодить. Мокрий квітень, сухий май, буде в клуні рай. Буде добрий урожай, аж душа радіти буде достатком. Промок до нитки. Змок аж до тіла. Мокрий, як хлющ. Дуже мокрий. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. мокрий — (-а, -е) крим., міл., жрм. Пов'язаний із убивством, кровопролиттям. СЖЗ, 67. Словник жарґонної лексики української мови
  10. Мокрий — (Mokry) Володимир, нар. 1949, пол. учений і громадський діяч укр. походження; доктор філології, викладач Яґеллонського унів.; активіст Солідарності, у часи військового стану на нелегальному становищі, 1989-91 посол до пол. Універсальний словник-енциклопедія
  11. мокрий — і мо́крого мі́сця не залиши́ти (не лиши́ти, не зоста́вити і т. ін.) від кого і без додатка. Вщент розгромити, знищити кого-небудь. Завтра, брат, знову двинем на гайдамаків. Та вже такою силою, що й мокрого місця не залишимо! (А. Іщук). Фразеологічний словник української мови
  12. мокрий — ДОЩОВИ́Й (з дощем; багатий дощами), ДОЩОВИ́ТИЙ, МО́КРИЙ розм., СИРИ́Й розм. Була мокра, дощова неділя (І. Ле); Літо дощове, залило понизов'я, на березі виступила вода (К. Гордієнко); Світанок над Печерськом настав — ясний після дощовитої осінньої ночі (Ю. Словник синонімів української мови
  13. мокрий — МО́КРИЙ, а, е. 1. Просякнутий водою. Рукава по лікті були мокрі, із їх текла патьоками вода (Н.-Лев., II, 1956, 270); Гордій Іванович сидів біля пічки, в якій сичали мокрі дрова (Коп., Лейтенанти, 1947, 122); // Покритий вологою. — Івасю! що це з тобою?... Словник української мови в 11 томах