молодий

МОЛОДИ́Й, рідко МО́ЛОД, а́, е́, нар.-поет. а́я, е́є.

1. Який має небагато років, не досяг зрілого віку; юний.

У садочок входить молодий хлопець в солом'яному брилі (Т. Шевченко);

Три вершники, три молодих партизани, Влетіли на фольварк у тишу німу (П. Воронько);

Ой чогось мені тяжко, на серденьку важко... Я й сам, молод, не вгадаю (Ганна Барвінок);

// Не старий.

Отак на улиці під тином Ще молодий кобзар стояв (Т. Шевченко);

Мати наша вмерла молодою. Я зостався у сповиточку (Марко Вовчок);

У нашім раї на землі Нічого кращого немає. Як тая мати молодая з своїм дитяточком малим (Т. Шевченко);

// у знач. ім. молоди́й, до́го, ч.; молода́, до́ї, ж.; молоде́, до́го, с. Той, хто має небагато років, ще не старий.

[Храпко:] Вуси тільки підчорнити трохи, то такий тобі бравий.., що й молодий не справиться! (Панас Мирний);

Як гарно жить на світі молодому, бо я навік ще серцем не затих (В. Сосюра);

– Підведіть стару, – приказує пан, – та провітріть, а молоду одведіть у горниці (Панас Мирний);

Дивлюсь у світлицю. Там же – танцює старе й молоде (С. Олійник);

// З прізвищем, прізвиськом і т. ін. – означає дітей (на відміну від батьків).

Ось молодий куркуленко повчає старого, показуючи на сцену (О. Довженко);

Відомо було молодому Лободі, що Шпачиха ніколи не належала до прихильниць собору (О. Гончар);

// у знач. ім. молоді́, ди́х, мн. Діти (див. ді́ти¹ 2).

Старі поїхали назад, а молоді зостались на своїм господарстві (Панас Мирний);

// Стос. до молодості, належний, власт. їй.

Рябі коні рвуть з копита, в хмарі куряви сміються молоді обличчя [панів] (М. Коцюбинський);

– Я писав її [поему] .. стилем тієї романтичної школи, де я свої наймиліші молоді роки прожив (Леся Українка);

В вас молода ще грає кров, У вас в думках немає бруду (М. Старицький);

Гетьте, думи, ви хмари осінні! Тож тепера весна золота! Чи то так у жалю, в голосінні Проминуть молодії літа? (Леся Українка);

У нього на скронях вже блиск сивини, Та очі ласкаві його й молоді (В. Бичко).

2. у знач. присудка. З особливостями, властивими тому, хто має небагато років.

– Невістки, вони що? Молоді, дурні. Їх треба вчити, як на світі жить (Григорій Тютюнник);

– Він парубок молодий, то й гуляє; а ожениться, то, може, йому той шум з голови вийде (Леся Українка);

Отак і так, каже [батько] дочці: “Сватав тебе Мирон. Чи підеш?” А вона, звісно, молода, сором'язна: “Не знаю” – одказує... (Панас Мирний);

Молодий я, молодий, Повний сили та одваги (П. Тичина);

– Ще, бачте, молоде, то хоч воно з пекла, а таки ще недоук, не все зна (Марко Вовчок);

Воно [цуценя] дурне ще, молодеє, А ти вже, Вовче, не щеня (Л. Глібов).

3. Який недавно з'явився, народився, почав існувати, рости.

Молоде сонце било у всі чотири вікна (М. Коцюбинський);

Крізь вікно трохи пробивається світло від молодого місяця (Ю. Яновський);

– Знаєш що, Уласе! Богазі забажалось мать молоде орленя (І. Нечуй-Левицький);

Ліс шумить молодий, В далі потік журчить (І. Франко);

Збирають .. молоді плоди [горіха] в той період, коли їх ще можна різати ножем (з наук. літ.);

// Який недавно почав свою діяльність у якій-небудь галузі.

Дерижанов, не маючи, яко [як] молодий лікар.., “світочів” [покровителів], сидить без роботи (Леся Українка);

Стаття писалась від імені молодого спеціаліста (Д. Ткач);

// Який недавно виник, утворився.

Молоді суверенні держави.

4. Недавно приготовлений (про продукти).

Там лежить вутка [качка]..; там біліє товсте молоде сало, жовтіє масло (Панас Мирний);

Їдять самі ягоди або з молоком, вершками, молодою сметаною, з цукром (з наук. літ.).

5. у знач. ім. молоді́, ди́х, мн. (молоди́й, до́го, ч.; молода́, до́ї, ж.), розм. Наречені або молоде подружжя.

Одружили Палажку з парубком, і, добре погулявши на весіллі, свекор забрав молодих та й повіз до себе (О. Стороженко);

Під час вечері не обійшлося без того, щоб двом парам молодих не прокричали гірко (Ю. Шовкопляс);

Весілля .. Молодий і молода сидять за весільним столом (М. Руденко).

Молода́ гва́рдія див. гва́рдія;

Молоде́ са́ло див. са́ло;

(1) Молоди́й та нежона́тий – уживається для підкреслення вільного, незалежного стану.

[Петро:] А ти виспівуєш собі, не журишся, Василю? [Василько (весело):] А чого мені журитись – молодому та нежонатому? (С. Васильченко);

Молоди́й (щерба́тий, ще́рблений) мі́сяць див. мі́сяць;

Перев'я́зувати / перев'яза́ти молодо́го (старості́в) див. перев'я́зувати;

Стар і мо́лод див. стар.

◇ (2) Молоди́й та зеле́ний, жарт. – який не набув ще життєвого досвіду; недосвідчений, юний і т. ін.

Секретар зміряв його [Чіпку] з голови до ніг своїм мишачим поглядом, котрий, здавалось, казав: “Ой, який же ти молодий та зелений!” (Панас Мирний);

– Ви ж іще молодиця хоч куди! – Та вже ж! Молода та зелена! (Дніпрова Чайка);

Недавно заморозили найвищу нагороду. ..не послухав [Богдан] молоду та зелену головиху (В. Большак);

(3) Молоди́й, та ра́нній – не за віком досвідчений, знаючий, здібний і т. ін.

– Файні хлопці, – зауважує один, дивлячись услід офіцерам. – Замолоді тільки. – Молоді, та ранні (О. Гончар);

– Гайворон у вас молодий, та ранній. За словом у кишеню не лізе, – сказав Бунчук (М. Зарудний).