молодий

МОЛОДИ́Й (який має небагато років, не досяг зрілого віку — про людину, тварину), МО́ЛОД фольк., МОЛОДИ́СТИЙ розм., Я́РИЙ розм.; Ю́НИЙ (який має дуже мало років — про людину); БЕЗБОРО́ДИЙ розм., БЕЗВУ́СИЙ розм. (ще не зміцнілий — про хлопця); ЖОВТОРО́ТИЙ зневажл. (про підлітка). Задумався батько, тяжко зітхнувши, задумався й молодий Микола (І. Нечуй-Левицький); Стоїть явір над водою, на воду схилився, Молод козак, молод козак, та вже й зажурився (пісня); Повідають звуки чисті, як із моря на зорі ось виходять молодисті тридцять три богатирі (П. Тичина); Я коза ярая (М. Номис); Яра пчілочка (Словник Б. Грінченка); У нас в десятому класі вчиться талановита юна письменниця (О. Донченко); Все виявилося не таким, як гадалось. Якісь безвусі юнаки, безбороді (О. Довженко); Віра мала значно більше жіночого досвіду, ніж Ліза.., а сестру ще недавно вважала жовторотим дівчиськом (М. Руденко).

НАРЕЧЕ́НА (жінка стосовно до того, з ким має одружитися), СУ́ДЖЕНА фольк., НЕВІ́СТА заст.; МОЛОДА́, КНЯГИ́НЯ фольк. (під час весілля); КУНИ́ЦЯ фольк. (в обряді сватання). Задумала Орлиха свого Василя одружити, стала шукати йому наречену (Марко Вовчок); Спить на канапі смертельно втомлена, заплакана дівчина — суджена Брянського (О. Гончар); І серп я кинув, і пшеничний стіг, І батьків дім, невісту молодую, І відтоді не бачив більше їх (І. Франко); Ходили по вулицях молоді з розпущеними косами і падали в ноги, прохаючи на весілля (М. Коцюбинський); — Ні, молода княгине, не піду до тебе на весілля (Марко Вовчок); А вони ж, старости, так доладно говорять: — Звір наш та пішов у двір ваш, а з двору у хату.. Тут сховалася наша куниця (О. Іваненко).

НАРЕЧЕ́НИЙ (чоловік стосовно до жінки, з якою має одружитися), ЖЕНИ́Х, СУ́ДЖЕНИЙ фольк.; МОЛОДИ́Й, МОЛОДИ́К рідше, КНЯЗЬ фольк. (під час весілля); СВА́ТАЧ розм. (той, хто сватається). Весільним столом котився сміх.. Родичі нареченого перепивають родичів молодої (А. Хорунжий); Король випив поперед усього за молоду княгиню та за молодого жениха (І. Нечуй-Левицький); — Чий же то сивий кінь у дворі стоїть? Се ж того козака, що ми бачили, ..се ж твого судженого! (П. Куліш); На весіллі хтось чарку розбив, — Молода на посаді сумує, Молодий смутно чоло схилив; — Не журіться, то щастя віщує! (Леся Українка); Наїхали старости й молодик за ними (Т. Шевченко); (Олена:) Мамо, пора молодим князю і княгині постіль слати! (М. Кропивницький); Перший сватач був син статечної попівської родини. Родичі були раді його сватанню (Н. Кобринська).

НАРЕЧЕ́НІ мн. (наречений і наречена); МОЛОДІ́, МОЛОДЯ́ТА пестл. (під час весілля). Він привітався, підійшов до наречених, поздоровив їх (В. Собко); Під час вечері не обійшлося без того, щоб двом парам молодих не прокричали гірко (Ю. Шовкопляс); На весіллі бринять чарочки, — Хай здорові живуть молодята! (Леся Українка).