наганяти

НАГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко НАГО́НИТИ, ню, ниш, недок., НАГНА́ТИ, нажену́, нажене́ш, док., кого, що.

1. Настигати кого-, що-небудь, наближатися до того, хто або що рухається попереду; наздоганяти.

Гайдамаки понад яром 3 шляху повернули. Наганяють півпаробка [півпарубка] (Т. Шевченко);

Іван наліг тоді на весла, і його човен почав наганяти передній (М. Коцюбинський);

Я в момент нагнав гусака, затулив йому рукою дзьоба (І. Микитенко);

Увімкнувши аварійну сигналізацію, він вискочив з машини, сподіваючись нагнати хлопчиська і віддухопелити його від душі (В. Хрущак);

* Образно. Розсердилась хвиля, погналась за страхополохом, нагнала, знесла його в море, втопила (Дніпрова Чайка).

2. перев., док. Зганяти кого-, що-небудь кудись, зосереджуючи, збираючи в одному місці.

Прокіп пішов на ставок, позгонив усі людські гуси й нагнав до батюшки повнісінький двір гусей (І. Нечуй-Левицький);

Тисячі мирних громадян нагнали в портові амбари, зачинили як заложників (О. Гончар);

// безос.

* Образно. Чорних хмар та непогоди Осінь пізня нажене (П. Грабовський);

Весна приспішила: на Євдокії вже й крига пішла. Води нагнало таку силу-силенну, що всю греблю поняла вода і міст на річці знесло... (О. Кониський);

// Змушувати кого-небудь прибути кудись, з'явитися десь.

– Думала я, думала, чого це моя Кирпатка [свиня] не хоче бігти сама приймати ванну. Насилу наженеш! (О. Копиленко);

– А вивчишся, то яка нам зтого користь буде? Адже тебе в село і ціпом не наженеш, Ти будеш тертися .. у великому місті (Григорій Тютюнник);

// Рухом вітру, хвилі і т. ін. доносити кудись велику кількість чого-небудь.

Знали [матроси] добре, що коли з півночі вітер нагонить багато криги, то не проб'ється крізь ту кригу до острова “Сміливий звіробій” (М. Трублаїні);

Легенький вітер приходив з південного заходу і наганяв невисокі, навіть неувінчані білою піною, хвилі (В. Собко);

Вдень був низовий вітер і нагнав з моря багато камки (І. Нечуй-Левицький);

// Переміщаючи, приганяти (перев. хмари).

За вікнами вітер наганяє на вигорілий обрій неповороткі плоти білих хмарин (М. Стельмах);

Повій, вітре, понад яром Та нажени чорну хмару (Т. Шевченко);

Ще вчора було сонячно, тепло, а сьогодні вітер нагнав хмари (В. Нестайко);

// Спричинювати собою появу якогось явища природи (дощу, снігу, морозу і т. ін.).

З раннього ранку небо хмурилось, з півночі налітав вітер, здавалося – нагонить дощу (О. Десняк);

Вітер вирвавсь, – мабуть, нажене Сніг, чи щось подібне крижане (І. Нехода);

Подув північний вітер, нагнав холоднечі, вдарили морози (Ю. Збанацький);

// безос.

Сподівались, що вітром нажене дощу, а його так і не нагнало (О. Гончар);

* Образно. Чорних хмар та непогоди Осінь пізня нажене (П. Грабовський);

А вечір нагнав із долини туманів (І. Муратов).

3. Женучи, спрямовувати куди-небудь, на кого-, що-небудь.

Пригадав [Андрись] панські полювання.., коли ото з'їжджались пани-нероби з усієї околиці, а голодні, обшарпані діти кріпаків наганяли на них звіра (В. Гжицький);

Снилися зайці, величезні, як стіл. І хоч ми гасали за ними, наганяючи на смолу, довговухі все оббігали її стороною (А. Дімаров).

4. перен., розм. Викликати яке-небудь почуття, переживання, якийсь стан і т. ін.

Східна душевна мелодія цієї пісні [“Суліко”] .. полонила душі, наганяла смуток, легеньку журу, тиху задуму (І. Багряний);

Грім вогнестрільної зброї нагонив жах на військо Ружинського (Іван Ле);

– А я прочитала її [повість] залюбки, – обізвалась Ватя. – .. А на мене вона нагнала нудьгу, сказав Леонід Семенович (І. Нечуй-Левицький);

Нагнали дрімоту на неї оті кілометри, що холодної осінньої години виходила їх із самісінького ранку (Л. Смілянський);

По селу гомоніли, що Софію зводить біс, що це він нагнав у її серце туги (Ю. Мушкетик).

5. Надолужувати, наздоганяти пропущене, згаяне, незроблене.

Трудно спершу доводиться – треба наганяти пропущений цілий місяць (А. Головко);

Овечата, бички щиро прийнялися щипати вогку траву, .. надвечір прийшлося нагонити утеряне за день, і вони ген порозтікались понад усім озером (Панас Мирний);

Вдень крутишся, пообідати ніколи, ну й наганяєш своє увечері, а потім задихаєшся уві сні (В. Чемерис);

Іноді Жменяк мусив вириватися наперед, щоб собі нагнати час – погострити косу (М. Томчаній).

6. розм. Спонукати до активнішої дії, примушувати швидше виконати, зробити щось; квапити, підганяти.

Та мимо того ридвани щораз спинялись, а пани нетерпеливились і наганяли своїх слуг до поспіху (А. Чайковський);

Директор заводу став наганяти всіх, щоб не гаючись їхали до його (С. Васильченко);

// Заохочувати до чого-небудь.

Тетяна приневолювала їх [дітей] до науки, наганяла до книжки (Н. Кобринська);

– Наганяєте мені смаку, – сказав він і засміявся якось хрипко (Валерій Шевчук).

7. розм. Змушувати кого-небудь піти звідкись, покинути когось, щось; виганяти, проганяти.

А шинкар нивку послідню За горілку взяв І з хатини жінку бідну геть з дітьми нагнав (І. Франко);

Нагнала [Секлета] кота, що закрадався до кухлика з сметаною (Є. Кравченко);

Не в хаті, а в клуні зібрались брати. До них була прибігла Василинка, але батько відразу ж нагнав її (М. Стельмах);

Поблизу ящика почала кружляти кицька, але Юрко нагнав її дрючком (Є. Гуцало);

Він вирішив нагнати сина додому, й вийшов на роздоріжжя, де збирались в неділю парубки (Г. Пагутяк);

// Відправляти для виконання чогось.

Чоловік тітки .. жінку шанував, у поле рідко наганяв (Н. Кобринська);

Тосю .. нагнали до хати збирати плечеві рушники для сватів, білі хусточки для свекра та дружок (Ю. Смолич);

// Позбавляти кого-небудь роботи, можливості працювати десь або виключати з навчального закладу.

– Я тут своє здоров'я втратив, ледве трохи видужав, а як ви мене тепер наженете, то де я собі зароблю, хто мене прийме? (І. Франко);

– Прогнали тебе з землі – на воду перейшов. А як звідси наженуть, що будеш робити? – В землю піду .. На шахти подамся (М. Стельмах);

– Були нагнали його [Меркурія] з школи (М. Стельмах).

8. розм. Збільшувати, підвищувати що-небудь (ціну, температуру і т. ін.).

– Мені потрібна земля, бо своєї немає, й тобі потрібна... А пан те бачить і наганяє ціну... (М. Коцюбинський);

Батюшка у Вербівці був молодий і вже нагнав плату за треби вдвоє (І. Нечуй-Левицький);

– Щоб не конфузити хлопців перед медициною, мусив навіть на хитрість піти: до тридцяти дев'яти нагнав температуру (А. Головко);

// безос.

І хоч Кузьма .. таки перехворів, температуру йому нагнало, і нога була, як колода, але, бач, вижив (О. Гончар);

Мати злягла. Нагнало температуру (Б. Харчук).

9. Добувати що-небудь за допомогою перегонки в якійсь кількості.

– Та наші вже ж і почастували .. І наварили, і напекли. Ще й самогону з яблук нагнали (Д. Прилюк);

Нагнати дьогтю.

10. безос., розм. Ставати здутим, розпухлим (про хвору або пошкоджену частину тіла).

Вона впускала собі морфій в ліве плече; на тому місці в неї завсіди наганяло болячки (І. Нечуй-Левицький);

Помацав рукою голову – ціла, тільки ґулю таку нагнало, як яблуко (Ю. Збанацький);

А ще мене покусали бджоли, верхню губу нагнало, як у коня (І. Білик);

Оленці розболівся зуб, нагнало щоку, аж око запливло (О. Забужко).

Наво́дити (наганя́ти, завдава́ти) / навести́ (нагна́ти, завда́ти) жах (жа́ху) див. наво́дити;

Наво́дити (наганя́ти і т. ін.) / навести́ (нагна́ти і т. ін.) о́страх див. наво́дити;

(1) Наганя́ти / нагна́ти апети́т (апети́ту) – викликати або посилювати відчуття голоду.

Вигляд розкладеної на тарілці шинки нагнав Олі апетиту (Ірина Вільде).

◇ (2) [І] ці́пом (дрючко́м) не нажене́ш кого – хто-небудь ні за яких умов не буде жити десь.

– Тебе в село і ціпом не наженеш. Ти будеш тертися біля вчених, де-небудь у великому місті (Григорій Тютюнник);

Наво́дити (наганя́ти, навіва́ти, наві́ювати і т. ін.) / навести́ (нагна́ти, наві́яти і т. ін.) сму́ток див. наво́дити;

(3) Наганя́ти (наво́дити і т. ін.) / нагна́ти (наве́сти і т. ін.) стра́ху́ (страх) на кого, кому, на що – викликати або посилювати у кого-небудь почуття остраху, переляку.

На прославленого Іскру, що наганяв страх на німців цілої округи, ішли глянути з далеких сіл і хуторів (Григорій Тютюнник);

[Гнат:] Поки там що, а ми тепер страху нагнали б їм [панам] і сала залили за шкуру! (І. Карпенко-Карий);

Грім – аж земля тремтить – і гупає і наводить страх на душу (Панас Мирний);

(4) Наганя́ти (наво́дити, навіва́ти, наві́ювати) / нагна́ти (наве́сти, наві́яти) сум на кого – те саме, що Вганя́ти / ввігна́ти в сум (див. вганя́ти¹).

Пісня наганяє на Орись сум (Григорій Тютюнник);

(5) Наганя́ти / нагна́ти пу́ду – те саме, що Дава́ти / да́ти пу́ду (див. дава́ти).

Такого на їх пуду нагнав (Сл. Б. Грінченка);

(6) Наганя́ти (наго́нити) / нагна́ти хо́лоду кому, на кого – виклика́ти страх, переляк, занепокоєння і т. ін. у когось з певною метою.

Такого бідному хлоп'яті холоду нагнав, що тільки ще Трохим погляне на нього грізно, так він уже й труситься (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Ви на мене нагнали холоду, Андрію. Я вже просто боюся... Ви щось знаєте, і це мене лякає... (О. Слісаренко);

(7) Наганя́ти (наго́нити) / нагна́ти чо́рну хма́ру на кого – псувати настрій кому-небудь; засмучувати когось.

Було видно, що старий Коваль не в настрої.., оцей виїзд молодих нагнав на нього чорну хмару (В. Кучер);

(8) Нагна́ти дрижакі́в (тру́су) на кого, кому – дуже налякати, змусити тремтіти кого-небудь.

Такий .. тихенький горбатий дідусь на нічній галявині міг би нагнати дрижаків і на хороброго (О. Донченко);

Такого трусу нагнали йому (Сл. Б. Грінченка).