наганяти

Значення в інших словниках

1. наганяти — наганя́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. наганяти — -яю, -яєш і рідко нагонити, -ню, -ниш, недок., нагнати, нажену, наженеш, док., перех. 1》 Досягати однакового рівня з тим, хто (що) рухається спереду; наздоганяти кого-, що-небудь. 2》 Зганяючи, зосереджувати де-небудь, збирати в одне місце. || тільки док. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наганяти — НАГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко НАГО́НИТИ, ню, ниш, недок., НАГНА́ТИ, нажену́, нажене́ш, док., кого, що. 1. Настигати кого-, що-небудь, наближатися до того, хто або що рухається попереду; наздоганяти. Гайдамаки понад яром 3 шляху повернули. Словник української мови у 20 томах
4. наганяти — заганя́ти (зво́дити) / загна́ти (звести́) на слизьке́ кого. Ставити у скрутне становище, у безвихідну ситуацію. Нікуди не годяться діла твої .., Лелюше. На слизьке загнали тебе .. звідки майже немає виходу (М. Фразеологічний словник української мови
5. наганяти — ВИГАНЯ́ТИ (змушувати когось іти, виходити геть, залишати приміщення, місце, місцевість і т. ін.), ПРОГАНЯ́ТИ, ВИГО́НИТИ, ГНА́ТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИСТАВЛЯ́ТИ, ПРОГО́НИТИ рідше, ВИПРОВОДЖА́ТИ розм., ВИКИДА́ТИ розм., НАГАНЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
6. наганяти — Наганя́ти, -ня́ю, -ня́єш; нагна́ти, нажену́, -жене́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. наганяти — НАГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко НАГО́НИТИ, ню, ниш, недок., НАГНА́ТИ, нажену́, нажене́ш, док., перех. 1. Досягати однакового рівня з тим, хто (що) рухається спереду; наздоганяти кого-, що-небудь. Гайдамаки понад яром 3 шляху повернули. Словник української мови в 11 томах
8. наганяти — Наганя́ти, -ня́ю, -єш сов. в. нагнати, -жену, -не́ш, гл. 1) Нагонять, нагнать куда-либо, на что-либо. Та повій, вітре, та буйнесенький, та нажени хмару чорнесеньку. н. п. холоду нагнати. Напугать, накричать на кого-либо. Словник української мови Грінченка